«Дивний, хворий, товстий…» Саме так дуже часто говорили про Вітю. Він знав про це, чув і все розумів. Хлопець – аутист. Він інший, майже весь час сидить у хаті, не дає собі ради в побуті, зате має блискавичний інтелект. Франківець Віктор Долішній – чудовий математик і програміст. Закінчив школу і цьогоріч навіть вступив до університету, створює комп’ютерні програми і має свої мрії. 

«Зміни ставлення до мене»

Під час знайомства він найперше каже англійською мовою дату свого народження. Мама Алла усміхається: «Сам вивчив англійську. Як і програмування. Тепер легко складає програми для відеоігор. Вітя у нас взагалі талановитий технар, має математичний склад розуму».

Англійську мову Віктор Долішній почув ще у дитсадку, але на ті уроки не ходив, бо боявся… телевізора. Чому – пояснити не міг.

Взагалі хлопчик почав пізно говорити – аж у три роки. Поводився трохи дивно, але вдома думали, що дитина просто інтроверт. Іноді любив хитатися, по десять разів переглядати те саме відео, та й досі так робить. Перед самою школою Вітя ще й почав стрімко набирати вагу. Аутизм діагностували аж у десять років.

Однокласники сприймали особливого хлопця по-різному. Не один цькував, штовхав. Вітя – кремезний. Мав стільки сили, що міг би дати відсіч цілому класу. Натомість він хапав нападника за руки, тримав і спокійно казав: «Нащо ти це робиш? Твої удари роблять мене тупішим. Зміни ставлення до мене». І щось таки мінялося. Агресор ішов геть.

«Я дивився йому глибоко в душу, – додає під час розмови Віктор. – Я вірив, що він може змінитися».

Коли хлопчик перейшов у п’ятий клас, він спробував подружитися з новим вчителем-чоловіком і обійняти його. Той викликав до школи маму і спитав: «Ваш син псих?»

Маленькому Віті був важливий контакт з людьми через обійми. Він звик так комунікувати. Хлопчика це заспокоювало. Після того випадку він остаточно зрозумів, що в колективі спілкуються інакше.

У школі Вітя вчився непогано, математику і хімію схоплював миттєво, міг навіть розв’язати задачі зі старших класів. Просто знав, і все.

 

В іншому світі

Аутизм – це не психічне захворювання. Це просто інше сприйняття навколишнього світу. Такі діти вимагають іншого підходу до виховання і навчання. Нерідко вони бувають дуже здібними. Часто коефіцієнт їхнього розумового розвитку перевищує 70 балів зі 100 можливих. Просто вони відрізняються від більшості.

Дитина-аутист може виявитися надзвичайно талановитою в царині математики або музики, чудово малювати, але при цьому бути безпорадною в побутових питаннях, погано йти на контакт із людьми. 

Страхи дитини з проявами аутизму не завжди можна пояснити з погляду звичайної логіки. Наприклад, вона боїться порохотяга, лякається гучних звуків, боїться перебувати в людних місцях, але при цьому може не усвідомлювати небезпеки, пов’язаної з висотою або рухом транспорту, може вискочити на проїжджу частину і навіть влягтися упоперек.

Нагодувати – теж проблема. Дитина настільки акцентована на кількох продуктах, що часом її раціон складається всього з трьох-чотирьох страв, бо до всіх інших вона має недовіру.

Аутизм – це перш за все порушення комунікативної функції, контакту дитини з навколишніми. Дитина живе у світі зорових образів, звуків, тактильних відчуттів, але при цьому враження для неї самоцінні, вона не прагне поділитися ними з мамою чи татом, які виконують виключно інструментальну функцію, будучи джерелами їжі, тепла, комфорту.

Для таких дітей характерні повторювані дії: хтось годинами крутить все, що трапляється під руку: від маленького м’ячика до кришки великої каструлі, спостерігає, як вода ллється з крана, хтось вибудовує в ряд машинки або кубики, хтось бавиться з ниточкою, намотуючи її на палець. Вони можуть довго кружляти на одному місці або колами ходити по кімнаті навшпиньках.

«Нащо йому університет?»

Вітя непогано вчився, закінчив школу і цьогоріч здійснив свою мрію – став студентом. Хоча декотрі медики ніяк не могли второпати: «А нащо йому університет? Хай іде в технікум».

Вітя пробував вступити на кілька спеціальностей: ерготерапія (мама хотіла, аби він навчився сам собі допомагати з фізичною реабілітацією, бо має хворі ноги), біохімія, комп’ютерна інженерія, а пройшов на фізико-технічний факультет на спеціальність «Прикладна фізика і наноматеріали» в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника.  

Хлопець сам приходить на заняття, слідкує за розкладом і вчиться. У групі немає цькування. Єдина проблема – юнак не встигає все конспектувати під час лекції. Треба купити диктофон. Хоча іноді йому навіть легше запам’ятати на слух, ніж записувати.

Ще одна складність – із розкладом. Він може змінюватись, одногрупники пишуть про це в своїх чатах, а у Віті старенький телефон на кнопках. Він не має змоги швидко зорієнтуватись, де всі, стоїть сам посеред коридору, розгублений. Для людини з аутизмом це стрес, коли щось іде не так, не за розкладом.

У хлопця немає смартфона, щоб долучитися до студентського чату. Грошей на сенсорний телефон поки що бракує. 

Вони можуть більше

Вітя з мамою залишилися самі. З рідних нікого нема. Живуть в однокімнатній квартирі. Хлопець має своє гарно обладнане робоче місце з комп’ютером, хоча дуже мріє про більш потужний пристрій. А ще дуже хотів би працювати програмістом. Адже багато чого вміє.

Мама – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, соціології і релігієзнавства ПНУ, але навіть її знань і старань замало, бо потрібен постійний супровід і реабілітація для таких людей, як Вітя, і включення їх у соціум.

На додачу до всього у Віктора хворі ноги. Ще в дитинстві в хлопця виявили плоско-вальгусну деформацію стопи. Це коли дитина при ходьбі спирається не на всю поверхню стопи, а тільки на внутрішню її частину. Якщо до семи років не вилікувати це захворювання, то згодом воно може стати причиною розвитку плоскостопості, викривлення колін, сколіозу і сильного болю в ногах. Як це і трапилося з Віктором.

Йому треба взувати лише спеціальне ортопедичне взуття, тоді він може ходити більш-менш без болю. Одна пара коштує біля 2000 грн.

У побуті Вітя безпорадний, треба у всьому допомагати і контролювати. Хоча іноді може сам собі зробити бутерброд чи навіть улюблений салат з огірком, кукурудзою, картоплею і рибою.

Аби краще розуміти проблематику аутизму, фахівці часто радять переглянути три художні фільми: «Темпл Грандін», «Аудитор» і «Після Томаса». У фільмі «Аудитор» наприкінці стрічки звучать такі слова про людей із проявами аутизму: «Вони знають значно більше, ніж ми з вами, але не вміють це показати, або ж ми не вміємо це розпізнати».

Наталя МОСТОВА

P.S. Охочі допомогти Віктору можуть звернутися до керівниці БФ «Янголи поруч» Орести Возняк, яка підтримує хлопця, за номером 066 678 94 63.