Роман Вішка пішов на війну під час другої хвилі мобілізації. У складі 72-ї окремої механізованої бригади брав участь у боях в районі Сонцева, Амвросїївки, Степанівки, Маринівки та ін. Після демобілізації він вирішив брати участь у місцевих виборах на Прикарпатті у команді громадського руху «Народний контроль». Детальніше – у розмові з військовослужбовцем.

Романе, кажуть, війна змінює людей. Вас вона змінила?

Насправді, загострилося відчуття справедливості. Коли я повернувся звідти, побачив, що життя забюрократизоване, фальшиве, і воно, скажемо по-простому, інколи аж бісить, аж зубами хочеться скреготати. Раніше це сприймалося як належне. На війні все простіше: там ворог – тут наші. Тут виникає враження, що вороги підпільні, сидять в засаді. А вся ця бюрократія, чиновництво для того, щоб не дати людині жити.

 Чому Ви вирішили спробувати себе у політиці?

Хочеться, щоб влада стала доступнішою, щоб людина не ходила цими кругами пекла за якимось папірчиком, а влада йшла до людини. Якщо не ми, то ніхто владу не поміняє. Ті, хто зайняв високі посади після Майдану і не виправдав сподівань, не відмовляться ні від влади, ні від своїх благ, ні від тих всіх корупційних схем, з яких вони годуються.  А виправити це можна, якщо зайти у владу і почати її змінювати зсередини. Тому що був один Майдан, другий Майдан. Так люди думали – от ми вийдемо і поміняємо владу. Цих поставимо, вони прийдуть, і все зміниться на краще. Але вони прийшли, люди заспокоїлися, і вони роблять далі своє. Для чого їм щось міняти?

 Чому хочете міняти владу саме з «Народним контролем»?

Почнемо з того, що цей молодий громадський рух виник після Майдану. Він об’єднує людей, які не були у владі, які не зав’язані у тих корупційних схемах і зараз працюють з народом, впливають на владу, допомагають людям вирішити їх проблеми.  Крім того, «Народний контроль» – це платформа, де можуть проявити себе військовослужбовці, волонтери, громадські активісти. Інші, зокрема провладні, партії, які на слуху чверть століття, час від часу міняються. Навіть якщо хтось хоче йти з ними до влади, то вибачте – вхід платний.

Для деяких людей, які повертаються з війни, не принципово, від якої партії йти в політику. Інші взагалі відмовляються йти у владу. Ви вірите, що зможете щось змінити в країні?

Сам я, звичайно, не зміню, але чим більше в місцевих радах буде наших побратимів, волонтерів, тим більше шансів її змінити. Щодо того, що нема різниці, від якої партії йти, то я цих людей не можу зрозуміти. Хоч він і мій побратим.

 Що думаєте про мобілізаційні плани?

Багато говорять – це не моя війна, інші кажуть: як прийдуть сюди, тоді я піду. Ну, якщо вже прийдуть сюди, то вже не треба буде нікуди йти. Або по-іншому ставлять питання: чому я за Порошенка маю йти воювати? Та не за Порошенка і не за Яценюка, а воюємо за нашу землю, за наших дітей, за наших рідних, за наших близьких, а не за владу. А владу ми маємо змінити тут, без війни.

Люди,  яких хочуть забрати в армію, просто не вірять владі. Тому що на війну забирають з відкритими обіймами, а коли повертаються поранені хлопці, то волонтери збирають гроші на їх лікування. Обіцяні земельні ділянки отримують з трудом одиниці. Єдине, що є пільги на оплату комунальних послуг. А зарплата? Дайте людям тисячу доларів на місяць, і тоді всі встануть і підуть туди.

Коли закінчиться війна?

У мене таке враження, що її спеціально затягують. Бо коли закінчиться війна, цю владу спитають: як ви забезпечували армію, як ви вели цю війну, чому довели до зубожіння цивільне населення? У такому темпі, як зараз, війна триватиме ще довго. Для мене незрозумілі ці Мінські угоди – одне перемир’я, друге, ці особливі статуси… За що їм особливі статуси? За те, що стільки побратимів наших поклали?!

І все-таки Верховна Рада у першому читанні підтримала проект Закону про внесення змін до Конституції України…

Зміни в Конституцію України та особливий статус для Донецької і Луганської областей містять загрозу територіальній цілісності України. Зараз особливий статус не лише не вирішить проблему на сході, а дасть підґрунтя для поширення сепаратистських настроїв, розхитування ситуації. Особливий статус – це бомба сповільненої дії, яка будь-якої миті може підірвати інтереси України. Врегулювати територіальні й адміністративні проблеми у Донецькій, Луганській областях можна лише через чіткі й несуперечливі механізми, скеровані передусім на дотримання інтересів України, а не Москви, Європи чи США.