Прикарпатські архітектори обурені законопроєктом №5655 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності”. Кажуть, за назвою він реформаторський, а от на практиці – руйнівний. То що з ним не так?

Лобіюють інтереси забудовників

Колишній головний архітектор Івано-Франківська Володимир Гайдар стверджує, що реформа містобудівної галузі назріла давно. Так, є багато питань до того, як розбудовують міста, які технології застосовують, як враховується навколишнє середовище тощо.

«Дуже багато проблем з архітектурною містобудівною спадщиною, а їх вже давно потрібно було грамотно врегулювати, – каже Гайдар. – Також є багато не гармонізованих між собою законів. До прикладу, закон про охорону культурної спадщини, закон про регулювання містобудівної діяльності – вони собі живуть ніби й окремо, але й накладаються. І ті накладки не узгоджені», – зазначає Гайдар.

Він вважає, що анонсовані зміни більше схожі на неприховане лобіювання інтересів забудовників. Тому що всі процеси, які спрощуються, – фактично для забудовників і виключно для інвесторів. І тоді втрачається механізм контролю й механізми передбачуваності того, що може з’явитися в результаті…

«Законодавство має бути збалансованим. Є багато учасників містобудівного процесу: це і забудовники, й інвестори, і громада, для якої це все будується. Забудовник прийшов, побудував, отримав прибуток і пішов. У результаті він там мешкати не буде, а житимуть люди», – продовжує Гайдар.

Втім, є й деякі моменти, на його думку, досить правильні і цікаві, як-от мінімізація людського фактора у прийнятті рішень (діджиталізація). Однак, аби повністю покладатись на цифровізацію, варто все ж таки правильно структурувати документацію, а з цим у нас поки що є проблеми…

«За кордоном добре думають, як переводити процеси в цифровий формат. Щоб все це здійснювати в Україні, мають бути фахівці, збалансоване законодавство, має бути напрацьована база містобудівної документації. Дивіться, як все точно у німців. В їхніх планах чітко розписано навіть колір даху. І цього там дотримуються», – зазначає Володимир Гайдар.

Стосовно проблемних моментів, їх як у місті, так і в державі багато. Одним із них є контекстуальність.

«У чинному законодавстві сказано, що детальний план може розроблятись і на окрему ділянку, тобто забудовник бере її і без середовища, яке є довкола, планує, що він може собі туди втиснути. Обов’язково мають бути школа, садок та інші об’єкти соціальної інфраструктури. Генплани повинні розглядатись значно ширше: на мікрорайон або квартал, або ж і на весь район», – пояснює Гайдар.

Історико-архітектурний план не працює

Інша проблема – охорона історико-культурної спадщини. У державі не працює історико-архітектурний опорний план. Точніше, він є, але чи на нього хтось зважає, чи робляться якісь ґрунтовні, фахові аналізи – питання…

«Будівництво має бути продиктоване історичною забудовою. Тобто якщо історична будівля має п’ять поверхів, то і новобудова має бути такої ж висоти. Зрештою повинен бути фахівець, який розуміє це, який знає, як це робиться, а у нас навіть немає спеціальності архітектора реставрації в країні. То про що тут говорити? Однак архітектор, який не мав справи з історичною архітектурою, але має сертифікат СС-3 (найвища складність), може робити реставрацію», – пояснює Гайдар.

Посягання на авторське право

Та не тільки це обурює архітекторів, є ще один нюанс. Володимир Гайдар каже, що Спілка архітекторів довго виборювала статус саморегулівної організації, і зараз знову це під загрозою, тому що цим законодавством передбачають створення нового органу –містобудівної палати при міністерстві, яка, ймовірно, матиме право видавати сертифікати, відбирати і контролювати саморегулівні організації.

«Це рух не на децентралізацію, про яку всі говорять, а навпаки. І то в не найкращому вигляді, бо всі важелі збираються назад, до центру» – акцентує Гайдар.

Наступне, що хочуть врегулювати, – це можливість передачі майнових авторських прав іншим особам.

«Ми розуміємо, хто ці інші особи. Найперше – зацікавлені у тому, щоб отримати майнові права на доробки архітектури, забудовники. Це ті, хто є замовниками архітектурних проєктів. Пояснюю, архітектор розробив класну проєктну пропозицію, яка пройшла всі погодження. А далі забудовник, купивши проєкт, може вносити зміни. Фактично, хочуть узаконити ті процеси, які вже існують. При будівельних організаціях забудовники створюють свої юридичні організації або наймають окремих інженерів-проєктантів, які вносять зміни, як треба. Це посягання на авторське право», – обурюється Володимир Гайдар.

Фактично проєкт погоджувався з тим архітектором, який розробляв його на перших стадіях. Тож відповідальність залишається на ньому ж, тому що погодження пройшли, відповідності до містобудівної документації дотримались, а вже коли дійшло до реалізації, то забудовник робить інакше.

Гайдар пояснює, що зміни передбачають створення ще однієї юридичної особи, яка може бути автором проєкту. І це не архітектор, а інженер-проєктувальник. У кращому разі це може бути конструктор, а в гіршому – геодезист або сантехнік. Так, каже, інженер-проєктувальник може вносити зміни до архітектурного проєкту. Навіть попри те, що відповідальність уся на архітекторові.

Хто будує, той керує

Ці зміни передбачають, що буде введено ще один напрямок – контроль приватними організаціями. Так будову зможуть перевіряти приватні інспектори.

«Ви розумієте, до чого це веде? До того, що великий забудовник створює собі організацію, яка нібито не має до нього ніякого стосунку, наймає інспекторів, і вони його «перевіряють». Все погодили, і можуть ліквідовувати організацію, створювати іншу», – прогнозує архітектор.

Він вважає, що це створює конфлікт інтересів, тут є наперед закладені корупційні ризики. Адже це можливість самого себе перевіряти.

Зауважимо, що з 1 липня, відколи в першому читанні прийняли оцей законопроєкт, ведеться переписка архітекторів із міністерством та авторами такої ініціативи.

«Якщо зараз запустити той закон в такому вигляді, як він є, то фактично відкидається на років п’ять нормальний розвиток міст, бо коли хаос зафіксований законодавчо, це означає, що боротися тоді треба із законом», – вважає Гайдар.

Ось це треба, а це ні

Обурений тими нововведеннями, які хочуть запровадити, і Олександр Микуляк, голова регіонального осередку архітектурної палати України.

«У всьому світі автор автоматично має авторське право. Це право для того, щоб будівлю збудували так, як він її задумав, ну, і зрештою щоб потім сказали, що цей будинок зробив такий-от автор, – пояснює Микуляк. – А в цьому законопроєкті прописано так, що замовник має право не укладати договір, у якому передбачається авторське право архітектора. І це за собою тягне купу наслідків. Тому що, наприклад, уклали зі мною договір, я почав робити проєкт, розробив декілька стадій, які проходять експертизу. А потім замовник каже, що зі мною розрахувався і авторське право належить йому, і тепер він укладає договір з іншим архітектором чи будівельником».

У законопроєкті прописано, що об’єкт архітектури може вести інженер. Але ж в інженера інше бачення. Якщо архітектори – естети, то в конструктора виховання й освіта такі, що він дбає про те, аби будівля була міцною. Та й кошторис спростити для інженера – не принципове питання, щоб зменшити вартість об’єкта.

Гроші і нічого більше

Ігор Фріс, народний депутат України, вважає інакше. На його думку, архітектори розуміють, що більше не будуть диктувати умови замовникам проєкту. Мовляв, що саме вони є авторами проєкту і тільки їм належить право власності.

«Якщо ви купуєте якусь річ, то з того моменту, коли ви її купили, ця річ стає вашою, ви є її власником і можете нею розпоряджатися, – вважає Фріс. – Так само і з проєктом. Тобто якщо замовник будівництва купує якийсь проєкт, ніхто ж не сперечається, що автор здійснює і авторський нагляд щодо цього проєкту, щоб все було збудовано так, як автор передбачив».

Фріс вважає, що автор є дійсно автором. А власником проєктно-кошторисної документації має бути замовник. Він стає власником з моменту виконання роботи архітектором. На думку нардепа, проблема в тому, що якщо автор зробив проєкт однієї дев’ятиповерхівки, а забудовник буде будувати декілька подібних будинків, то за кожен має оплачувати автору. Забудовник же вважає, що якщо він один раз заплатив, то чому він повинен декілька разів оплачувати автору за виконану роботу.

«Ось вся суть питання. Чисто гроші і більше нічого», – каже нардеп.

Цей закон, наголошує депутат, стосується і органів, які здійснюють державний нагляд за будівництвом, і органів, які видають дозволи на будівництво, і замовників будівництва, і всі інші інстанції, що причетні до будівництва.

«Це весь комплекс дій, пов’язаних із проєктуванням, будівництвом, наглядом і введенням в експлуатацію та наданням у користування. Жодних змін, наголошую, забудовник, відповідно до проєкту, вносити не може, не погоджуючи зміни з автором. Такого не було, нема і не буде», – переконаний нардеп.

Він припускає, що, швидше за все, архітектурна палата здійснюватиме контроль за діяльністю архітекторів і створять новий орган ДІАМ – державну інспекцію з будівництва, яка буде здійснювати всі дії, пов’язані з веденням реєстру, техпаспортів, проєктів і технагляду. І видачею сертифікатів архітекторам.

«Це повністю новий закон, який регулюватиме питання будівництва, встановлення права на будівництво тощо», – акцентує Ігор Фріс.

Уляна ПИЛИПЕЦЬ