Днями

ФІЗИКУ НЕ ОБДУРИШ

А якщо думаєш, що обдуриш – то ти просто погано знаєш її закони. Візьмемо, до прикладу, закон бутерброда. Намастив вранці на хліб плавлений сир (може, знаєте, продається в таких жовтуватих коритцях по 200 грамів під марками “Янтарний”, “Дружба”, “З грибами” і т.д.). Добрий сир, от лише дуже текучий і сильно бруднить поверхні. Зрозуміло, бутерброд падає на підлогу, АЛЕ сиром наверх! Сповнений радості, я нагинаюся, щоб підняти свій дивом вцілілий сніданок, як з нагрудної кишені випадає iРhоnе і потрапляє точно екраном на бутерброд. Так от, якщо ви думаєте, що бутерброд завжди падає маслом вниз, то ви погано вчили фізику і не знаєте суворого формулювання закону: “Бутерброд падає так, щоб завдати вам якомога більшого збитку”.

Якось

ШОК

Сталася ця історія з моїм другом Іллею. Покликав він, словом, якось до себе на вечір гостей, а сам затримався десь, набрався з кимось до чортиків, після чого на автопілоті дорулив на своєму мікроавтобусі до власного дому. Вистачило його тільки на те, щоб заїхати на свою парковку, мордою до стінки машину поставити і смикнути ручник. Після цього він іде в астрал при ввімкненому двигуні, фарах і оглушливій ​​музиці з нового CD-плеєрa. І з усіма дверима – зачиненими. Гості, хоча і були вже напідпитку, помітили, покурюючи на балконі, прибуття машини Іллі на парковку. А самого його нема. П’ять, десять, п’ятнадцять хвилин – нема. Пішли всі на допомогу другові. Прийшли – і побачили описану картину. Ну, друга визволяти якось треба, а він на крики і стукіт у двері не реагує. Рішення прийшло швидко – всі стали розгойдувати машину. Апофеоз: від сильних похитувань Борис прокидається, чує – двигун працює, музика реве… Переконаний, що він ще в дорозі, хапається за кермо, щоб виправити мінівен, фокусує погляд – і бачить… яскраво освітлені фарами бетонні стінки на відстані одного метра перед собою! Так відчайдушно він ще жодного разу в своєму житті не тиснув на гальма… Повернувши за пару секунд спотворене диким криком обличчя вбік, він бачить глумливі обличчя друзів, які припали, як вампіри, зовні до вікон на “повній швидкості руху”… Днів зо два він не пив після цього. А може, і всі три.

Колись

ЯК ДВА ПАЛЬЦІ…

Є в історії космічного польоту Юрія Гагаріна один епізод, який особливо не афішується. За півтора кілометра до стартового майданчика він разом з дублером Титовим попросив зупинити автобус. Космонавти вийшли і дружно помочилися на праве заднє колесо автобуса. Після чого рушили в дорогу. Політ пройшов вдало, і після цього всі космонавти точно, до дрібниць, повторювали передпольотний ритуал Гагаріна. Він став для них не менш важливим фактором щасливого повернення, ніж перегляд «Білого сонця пустелі». І ось одного разу трапилася заковика. У команді виявилася американка Уїтсон. Їй така процедура здалася непристойною, та й костюм для туалету був незручним, і взагалі вона була командиром корабля. «Ноу!» – каже, і все тут. Вирішили: дідько з нею. І от всі вже в кабіні – і раптом якийсь збій електрообладнання основного двигуна. Всіх спускають на землю, усувають несправність. На зліт! Але ні – датчики показують витік гелію на маневровому двигуні. Знову всіх на землю. І тут хтось не витримав і настукав командирові польотів про вчинок американки. За його наказом Уїтсон негайно запихають в автобус, відвозять на півтора кілометра і змушують найактивнішим чином зрошувати автопокришку. Космічна експедиція впоралася із завданням блискуче.