Росія вже кілька місяців брязкає зброєю на кордоні з Україною. Влада просить українців не панікувати, але це викликає радше протилежний ефект. І люди починають збирати так звані «тривожні рюкзаки». Що ж туди варто покласти і як при цьому не впасти в паніку?

Ситуація на кордонах

Починаючи з листопада 2021 року, Росія поступово нарощує кількість своїх військ неподалік кордонів України – не лише на своїй території, а й на території Білорусі. Наразі їх загальна чисельність, за різними оцінками, становить 100-120 тисяч солдатів, а також сотні одиниць військової техніки. Це танки, БТР, БМП, вантажівки та інші воєнні машини.

Нарощування кількості військ відбувається під виглядом навчань, але до них залучаються боєздатні російські та білоруські війська, які відпрацьовують взаємодію. Експерти відзначають схожість ситуації із періодом «Холодної війни». Нині Росія чекає реакції світу на свій ультиматум щодо НАТО та невступу України до цього блоку і, як і в часи СРСР, намагається підкріпити свою дипломатичну агресію демонстрацією військ.

Загроза повномасштабної війни та вторгнення сил РФ принаймні на частину території України є цілком реальною. Ціла низка світових держав розпочали постачати Україні військову допомогу – протитанкові гранатомети NLAW від Великобританії, багатоцільові гранатомети SMAW та Javelin від США, переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger від Латвії та Литви, якими можна боротися з ворожими літаками, та багато іншого.

Є значні шанси, що все це, разом із ризиком масштабних санкцій, підштовхне агресора до необхідності вирішення ситуації шляхом дипломатії і до великої війни все ж не дійде. Проте Україна проробляє і найгірший сценарій – ЗСУ готуються дати жорстку відсіч ворогові, створюються батальйони територіальної оборони тощо. Ситуація, природно, викликає страх у суспільстві. Серйозної паніки наразі не помітно, проте цивільні люди також почали думати, що ж робити і як підготуватися на випадок вторгнення.

Що покласти у рюкзак

Ніколи не завадить мати наплічник, в якому є набір речей для виживання у природі. Зрештою, це ще й певний елемент психологічної підготовки.

«Маємо надію, що ситуацію вдасться владнати дипломатичним шляхом і все буде гаразд. Але все ж багато хто зараз запитує, що варто мати у «тривожному рюкзаку», в суспільстві є тривога. Тож треба мати такий рюкзак», – сказав міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Насамперед туди доцільно покласти свої основні документи – паспорт громадянина України та закордонний паспорт, свідоцтво про народження, водійські права, ідентифікаційний код, дипломи, документи на землю, житло та авто. Бажано зробити їхні копії і все це герметично заклеїти у файл. Можна ще зберегти відскановані документи на флешці.

Також обов’язковим елементом тривожного рюкзака є хороша аптечка. Варто мати і такі речі, як ніж-мультитул та сокира. Крім того, в нагоді стануть ліхтарик, павербанк, радіоприймач, запас готівки, а також запас сухих харчів та води на декілька днів.

Не варто забувати і про теплий одяг, рукавиці, туалетний папір, свічки, сірники, засоби гігієни, металічний посуд та все інше, що може знадобитися у кризовій ситуації. В разі відсутності мобільного покриття та інтернету (цілком ймовірний сценарій у випадку повномасштабної війни) не завадять також компас, карта і вміння ними користуватися. А от камуфляжний одяг, якщо ви цивільна людина в зоні бойових дій, носити не варто у жодному випадку – це як повісити на себе мішень.

З одного боку, мати подібні речі не завадить: навіть якщо нічого не станеться, можна згодом просто вирушити у похід. Втім, варто також тверезо оцінювати власні сили: якщо все це покласти у рюкзак, він важитиме 15-25 кілограмів. Далеко не кожна людина зможе пройти якусь відстань із таким багажем за спиною. Та й із собою носити щодня його точно не будеш.

Страх – це нормально, паніка – ні

Боятися загроз – це нормально, це у людській природі. Ця реакція допомагає людині вижити у критичних ситуаціях. Втім, треба чітко усвідомлювати, що саме є загрозою, чим воно для вас небезпечне і звідки ви черпаєте інформацію. Бо, наприклад, панічні повідомлення у соцмережах з високою долею ймовірності можуть мати російський слід. У цьому переконана психологиня Наталія Чаплинська, співкоординаторка центру психологічної допомоги учасникам АТО.

«У цьому контексті хочеться згадати початок пандемії. Чому? Бо тоді також була страшна паніка. Я тоді почала надавати онлайн-послуги, консультувала людей, які дуже сильно боялися вірусу. А зараз паніка вже відсутня. І саме від такого досвіду можна відштовхуватися. Я не знаю, чи зараз нагнітається паніка, хоча виключати цього не можу, йде гібридна війна. Але думаю, що нинішня ситуація розбудила суспільство, люди почали говорити про війну, про яку вже чомусь забули», – розповідає Наталія Чаплинська.

За її словами, у страху немає нічого поганого, адже це стимул виживати, який у людину заклала природа. Якщо люди починають боятися, вони починають думати, як же захистити себе і близьких.

«Чому люди починають панікувати? Бо вони не знають, як це зробити, як захиститися. Отож наше завдання – отримати інформацію, що таке війна, що ми можемо зробити, а чого робити не варто, що ми маємо вміти і знати як цивільні люди. В Ізраїлі все це вміє і знає кожен громадянин, до прикладу, і нам варто теж йти цим шляхом. Паніка йде від незнання, нерозуміння і відсутності інформації. Потрібно, щоб влада надавала повну інформацію, пояснювала, що до чого. Також можна поговорити зі знайомими військовими, які краще розуміють ситуацію», – каже психологиня.

Вона радить прикарпатцям слідкувати за інформаційною гігієною, звертати увагу, хто і чому поширює паніку чи будь-які неперевірені повідомлення. А ще – пройти якийсь вишкіл, курси з надання першої допомоги, щоб отримати базову інформацію про дії у критичних ситуаціях, які можуть трапитись. Також варто поставити собі запитання: чим я в разі потреби можу стати корисним для захисників України?

«Не бачу нічого поганого і в тому, щоб зібрати собі тривожний рюкзак. Він може стати у нагоді за будь-яких ситуацій, навіть не пов’язаних із надзвичайними подіями. Наприклад, вам терміново треба у відрядження або ще кудись. Мати аптечку або копії документів у файлику теж не завадить. А основне – це як елемент психологічної готовності до того, що щось може статися. Особисто у мене він є, і подекуди стається так, що я хапаю його і їду кудись, знаючи, що маю там свої речі», – ділиться думками Наталія Чаплинська.

Аптечку недостатньо просто мати

Звісно, ніколи не буде зайвим мати аптечку із бинтами, джгутами та ліками, які можуть врятувати чиєсь життя (або навіть ваше власне). Але все це недостатньо лише мати – ним треба вміти користуватися, бо в критичній ситуації у вас не буде часу шукати алгоритм дій у Гуглі.

«У мінімальному наборі будь-якої індивідуальної аптечки мають бути перев’язувальні матеріали – бинти, звичайні та еластичні, декілька штук буде достатньо. Їх можна використовувати з дуже різною метою, до речі. Потім потрібна рідина для промивання ран – той же хлоргексидин. Також із власного досвіду скажу, що не буде зайвим пластир-котушка – корисна річ і при дрібних травмах, і на господарстві», – розповідає Наталія Шкледа, інструкторка з першої допомоги Івано-Франківської обласної організації «Товариства Червоного Хреста України».

Стане у пригоді антисептик і базовий набір медикаментів – знеболювальні, абсорбуючі, антигістамінні та жарознижуючі препарати. Це основа, а все решта слід підбирати індивідуально під себе – із врахуванням того, що, можливо, саме цими засобами хтось допомагатиме вам. Якщо у вас є алергія, астма чи діабет – відповідні засоби, звісно, мають бути в аптечці.

«Про кровоспинні засоби слід розуміти одну річ: для чого вам турнікет чи той же джгут Есмарха, якщо ви не вмієте ним користуватися? CATівський турнікет – чудова річ, якою можна зупинити кровотечу за лічені секунди. Але якщо ми маємо справу з артеріальною кровотечею із шиї, то є близько хвилини, щоб спинити кров, далі людина помирає. Якщо є рана і зачеплена стегнова артерія – часу ще менше, 20 секунд. Тому я б радила всім навчитися користуватися цими засобами, дізнатися, як і куди їх накладати», – наголошує Наталія Шкледа.

В Івано-Франківську можна пройти курси з надання першої допомоги – їх регулярно організовують як «Червоний Хрест», так і, наприклад, «Мальтійська служба допомоги». Якихось 12 годин навчання – і, можливо, колись ви зможете врятувати чиєсь життя.

«Це ж та річ, яка завжди стане у пригоді. Мова не лише про надзвичайні ситуації, бойові дії – банальний похід у гори іноді закінчується переломом, і треба знати, як зафіксувати кінцівку, що робити з раною. Ще часто трапляються ДТП – і, пройшовши курси першої допомоги, ви будете знати, що можна робити, а що ні. Наприклад, у жодному разі не можна самотужки витягати людину з понівеченого автомобіля. У неї може бути травма шиї, хребта – і ви зробите тільки гірше», – каже інструкторка «Червоного Хреста».

Довіряймо армії

Найголовнішу пораду в цій ситуації можна сформулювати так: довіряймо Збройним Силам України! Адже вони уже восьмий рік боронять державу від російських окупантів, і виконують це завдання успішно.

«Публічне викриття планів ворога демонструє нашу до них готовність і дає час дипломатії попрацювати над запобіганням їх реалізації. Тому оприлюднені сценарії – це зруйновані сценарії, їх вже боятись не варто. Якби українська армія була не готова дати відсіч, то агресор би цим вже давно скористався. Але, як бачимо, позиції зберігаються. Тому потрібно довіряти Збройним Силам та сприймати ситуацію спокійно», – пояснює Ганна Маляр, речниця Міністерства оборони.

У міністерстві кажуть, наразі тієї групи російських військ, яка сконцентрована довкола кордону, недостатньо для повноцінного наступу. А мета РФ зараз – спровокувати внутрішній розкол у нашому суспільстві, посіяти страх і паніку, дестабілізувати внутрішню ситуацію.

«Збройні Сили України за ці роки дуже сильно змінились. Сьогодні ЗСУ керують бойові командири, загартовані боями. Так, як було у 2014-му, вже не буде. Жодна спроба Росії рушити вглиб нашої території не мине без жорсткої відсічі. Не забувайте, що серед нас – сотні тисяч ветеранів з бойовим досвідом та мільйони мотивованих патріотів. Незламне ядро нації, потужно сформоване та загартоване. Ніхто Україною поступатись не буде. Ворог це добре знає», – запевняє Ганна Маляр.

Тарас ВОЛОШИН