Іноді курсова робота має потенціал спричинити важливі соціальні зміни. Таку курсову вдалося виконати франківській студентці спеціальності «Архітектура і містобудування» Тетяні Ілійчук.

Дівчина виготовила макет церкви, яка є в її рідному селі Устеріки на Верховинщині. Вона хотіла показати, яким був храм до його осучаснення. Замість бляхи і пластикових вікон – лише дерево й автентичні деталі.

Кропітка і філігранна робота тривала три місяці. Спершу студентка зробила заміри церкви, фотографувала будівлю, а далі їй допомагав батько-столяр.

«Він жартував, що, певно, легше було звести справжню церкву, ніж її макет, – усміхається Тетяна. – Без тата у мене нічого би не вдалося».

Найскладніше було робити перший поверх, а саме деталі з бруса – для них був потрібен спеціальний ножик на станку, а ще необхідно було підрізати і підточувати матеріал крихітним долотом. А тоді переміряти, чи всі деталі сходяться.

Макет вдався доволі великим: 50 см у ширину і в висоту, а в довжину 70 см. Дерев’яний макет хоч і габаритний, але в руках все ж понести можливо.

Дізнатися, яким був первісний вигляд храму, виявилося нелегко. В інтернеті таких даних обмаль. Тож студентка розпитувала старших людей, вишукувала інформацію в бібліотеках.

Церква Вознесіння Господнього – одна з наймолодших за віком серед дерев’яних церков у Верховинському районі. Побудована в 1927 році. На початку 1980-х років тодішня влада перетворила церкву на краєзнавчий музей, а стіни зафарбували в чорний колір, тоді зникло багато цінних сакральних речей. Єдине, що збереглося, – різьблені хрести, з якими священник проповідував. З настанням незалежності України сільська громада натиснула, аби храм відновили. За два дні люди вкрили приміщення церкви образами, килимами, вишитими рушниками – хто що мав.

Сьогодні це пам’ятка архітектури національного значення. Також донині зберігся дзвін з 1938 року. У храмовій споруді втілені найхарактерніші риси гуцульської школи народної дерев’яної архітектури. 

«Для мене це не просто курсова робота, – каже Тетяна. – Беручись саме за такий проєкт, я відчувала дуже велику відповідальність. І перед громадою в селі, і перед собою, і навіть перед історією».  

Розробити пропозиції щодо реставрації старих церков запропонував викладач Андрій Савчук. Каже, це не просто курсова робота. Науковець сподівається, що в майбутньому ось такі студентські напрацювання стануть базою для проєктів реставраційних робіт.

Наталя МОСТОВА