В Україні спостерігається доволі напружена військова ситуація. У школах та садочках Івано-Франківської громади навчають дітей, як діяти у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Зі школярами відпрацьовують евакуацію до укриття, а якщо у школах укриттів нема, то – надвір. Побував на таких тренуваннях і «Галицький кореспондент».
Евакуація надвір
Як це було минулого тижня у ліцеї №5? Бачимо, усі евакуаційні виходи відчинені, на коридорах ліцею з певним інтервалом розставлені десятикласники, які регулюватимуть евакуацію. Лунає протяжний дзвінок, і Тарас Головатий, начальник штабу цивільного захисту ліцею, оголошує навчальну евакуацію за системою внутрішнього сповіщення. Всі учні, перебуваючи в захисних масках, колонами по двоє прямують на подвір’я ліцею через вихід, призначений для їхнього класу, дотримуючись дисципліни й не підходячи близько до вікон. Бігати й повертатися по забуті речі не можна, щоб не створювати корки.
Учні організовано виходять із приміщення. За декілька хвилин усі вишикувались надворі. Для кожного класу крейдою визначені місця. Після того, як всі зайняли свої позиції на ліцейному подвір’ї, дітей ще раз інструктують, як діяти в разі надзвичайних ситуацій. Далі всі по черзі заходять назад до ліцею – кожен у відведений для свого класу вхід. Учні розходяться на перерву, далі відбувається навчання за розкладом.
Для всіх не вистачає місця
Тарас Головатий, заступник директора з навчально-виховної роботи п’ятого ліцею, начальник штабу цивільного захисту ліцею, розповідає, що з кожного кабінету розробили евакуаційні шляхи, з ними ознайомили як вчителів, так і учнів. Він акцентує, що поки ми стоїмо на порозі незрозумілих подій, то маємо бути готові до швидкої евакуації.
«Така сама евакуація відбувається при закладці якихось вибухонебезпечних предметів чи пожеж, – додає він. – Тому ми не конкретизували дітям, для чого ці тренування, адже потенційна небезпека може бути різного характеру”.
Під час тренування в ліцеї відпрацьовують лише евакуацію на вулицю, а не в укриття. Воно існує, але не передбачене для великої кількості людей. Начальник штабу цивільного захисту говорить, що в укриття заводили дітей і намагалися змоделювати його місткість. Так, “плече в плече” туди може поміститися до 200 людей, а всього в ліцеї є близько 1200 осіб.
Мають забрати родичі
Попри те, що навчальну евакуацію проводили на випадок будь-яких надзвичайних ситуацій, про напружену військову ситуацію в країні з дітьми таки розмовляють. Для учнів регулярно проводять інструктивні виховні години. Крім того, дітям роздають пам’ятки, як діяти в разі виникнення надзвичайних ситуацій військового характеру. До цієї теми учні ставляться спокійно, наголошує завуч. Каже, що паніки в ліцеї немає, всі спокійно вчаться, але готуються до різних ситуацій.
“Діти ознайомлені з тим, як повинні діяти, якщо опинились у зоні бойових дій. Стараємося охопити такими бесідами всіх дітей і їхніх батьків. Адже має бути чіткий план, хто приїде забирати дитину з ліцею в разі надзвичайної ситуації, – пояснює Тарас Головатий. – Бо під час дій військового характеру ми не маємо можливості вивезти дітей за межі міста. Тому їх мають забрати з ліцею родичі. А до того, як їх заберуть, діти перебуватимуть під наглядом педагогів”.
На випадок, якщо батьки не зможуть вчасно забрати дітей, будуть визначені чергові працівники, які перебуватимуть з цими учнями.
Розваги в укритті
Завідувачка ДНЗ (ясла-садок) №17 “Ромашка” Ірина Стрипа розповідає, що нещодавно в закладі відпрацьовували практичні дії евакуації в укриття на випадок бомбардування або артобстрілів. Каже, що дітей евакуйовують за звуковим сигналом відповідно до розробленого дитсадком плану. Така евакуація не була раптовою. Перед тим дітям проводили екскурсії в укриття й розповідали, що там безпечно. Коли вони були в укритті, з вихованцями облаштували тіньовий театр, проводили руханки, співи й малорухливі ігри.
Вихователям вдалось все обіграти так, що тепер діти йдуть в укриття з цікавістю. І у випадку реальної небезпеки вони не боятимуться спуститися в підвальне приміщення.
“Ми їх вчимо, що бувають такі ситуації, коли на певний час потрібно сховатися в укриття, – говорить Ірина. – Від якої саме загрози там треба ховатися, ми не казали. Але діти впевнені, що їх у садочку захистять вихователі й вони з ними в безпеці”.
Є все необхідне
За словами Ірини Стрипи, це укриття облаштували ще у 2015 році. З того часу там все збереглося, а працівники поновлюють ліки й питну воду. Наразі його забезпечили всім необхідним – медикаментами, питною й технічною водою, списками дітей та батьків й номерами екстрених телефонів. В укритті облаштували туалет і сидячі місця. Крім того, там є вогнегасник, ліхтарики, свічки, радіо, крейда для малювання та пластикові іграшки. Ще у ньому є медичний блок з усім необхідним для надання домедичної допомоги. За станом здоров’я дітей слідкуватимуть дві медсестри.
Також при евакуації працівники харчоблоку забирають в укриття всі продукти, які довго зберігаються і не потребують приготування. Крім того, разом з батьками закупили сухе печиво та бублики.
Як розповідає завідувачка, у середньому в дитсадку є 160 дітей, а за потреби в укритті можуть розмістити близько 200. Наразі там є всі умови для перебування дітей. Ірина Стрипа каже, що перебувати в такому укритті можна понад годину. Усім батькам вже надали спеціальну схему, за якою вони зможуть його знайти, щоб забрати дитину.
Легко сприймають
П’ятикласник ліцею №22 Євген Пасічняк розповідає, що про навчальну евакуацію їх повідомили за декілька днів. Дітям пояснили: якщо почують три дзвінки, потрібно збирати речі та виходити на вулицю. Про причину такої евакуації дітям не розповідали.
Чи раніше тут проводили евакуаційні навчання, хлопець не знає, оскільки вчиться перший рік. Пригадує, що після уроків продзвеніли три дзвінки й кожен клас у супроводі вчителя вийшов на вулицю через вихід, призначений для нього.
“Ми по класах вийшли на вулицю. Постояли там декілька хвилин і розійшлись додому, – говорить Євген. – Якось не відчувалося, що це реальна евакуація. Але мені здається, якби вона була реальною, то всі ще більше б кричали й бігали”.
Мама Євгена Леся Пасічняк зазначає, те, що в ліцеї проводять такі навчання, сприймає позитивно. Каже, потрібно, щоб діти знали, що вони мають робити і як поводитися в разі небезпеки. А з батьками вчителі ліцею домовились підтримувати постійний зв’язок.
“Якщо трапиться надзвичайна ситуація, потрібно, щоб ми могли спокійно забрати дітей, – розповідає франківка. – Усім батькам передзвонювали й уточнювали, хто може забрати дитину в разі небезпеки. Хтось із батьків дитини дає згоду, що в будь-який момент якнайшвидше може під’їхати й забрати дитину. До прикладу, я за кермом, то я й заберу сина”.
За словами Лесі Пасічняк, у школі класний керівник кожного дня говорить з дітьми про військову ситуацію в країні. Удома франківка теж розмовляє про це з сином, але каже, що він ще не сприймає таку інформацію.
“Це для нього, як гра. Тим паче хлопчики постійно грають у такі “війнушки”, – ділиться Леся Пасічняк. – Але я не думаю, що в разі надзвичайної ситуації у нього буде паніка. Діти тепер сучасніші, й вони швидко адаптуються до різних ситуацій. Вони тепер сильно розвинені й самі виходять з екстремальних ситуацій”.
Не робити акцент на війні
Франківська дитяча психологиня Анна Биволькевич наголошує, що проведення таких навчань у закладах освіти є хорошою ініціативою. Адже діти добре запам’ятовують те, що робили напередодні. І в разі реальної евакуації вони вже знають, чим вона закінчиться. Таким чином, діти почуватимуться безпечніше.
Анна Биволькевич каже, що про теперішню ситуацію в Україні з дітьми говорити варто, але не потрібно акцентувати лише на війні.
“У навчальних закладах є аварійні виходи. Вони створені на випадок надзвичайних ситуацій, і розмову варто починати з цього. Так, у нас є реальне джерело воєнної загрози, але якщо ми будемо лише про це думати, то тривога зростатиме, – говорить психологиня. – Потрібно тримати не лише це в полі уваги, а говорити загалом про надзвичайні ситуації й до них додавати тему війни”.
Психологиня наголошує, що така тема не є новою для дітей, а багато хто народився в країні, в якій вже йшла війна. Важливим є те, що діти дуже добре відчувають тривогу дорослих і зчитують не лише те, що вчитель говорить, але і те, як він до цього ставиться.
“Нам важливо формувати в дітей відчуття безпеки й опори на щось. Коли ми говоримо про щось небезпечне, потрібно формувати ще й почуття безпеки, – пояснює психологиня. – Потрібно говорити не лише про те, яка небезпека на всіх чекає, але й що ми є поруч, що ми в безпеці”.
Багато залежить від батьків
Як такі навчання впливають на дитину, залежить від її віку та індивідуальних особливостей – наскільки вона тривожна, зазначає Анна Биволькевич. Однак багато залежить і від того, чи готують її вдома.
Психологиня пояснює, що паніка – це сильна емоція страху. І під час паніки людині важливо повернутися до стану спокою. Саме тут велика відповідальність лежить на батьках. Їм потрібно підготувати дитину, що їй робити з собою, коли стає дуже страшно.
“Наприклад, мама може подарувати дитині браслетик. І якщо дитина вірить, що при торканні до нього їй ставатиме спокійніше, вона справді почне заспокоюватись, – каже Анна. – Під час паніки людина втрачає зв’язок з власними відчуттями. І коли дитина торкається браслетика, вона його відчуває і фокус уваги перемикається на нього”.
За словами психологині, є багато спеціальних технік, які допомагають заспокоїтися, і їх можна робити навіть під час евакуації. Тому батькам потрібно говорити з дітьми й готувати їх до будь-яких ситуацій.
Світлана ТИМЧУК