Шістнадцятирічна франківчанка, учениця ліцею №11, стала фіналісткою програми, і цей навчальний рік проводить у США, штаті Вісконсін.
Програма обміну майбутніх лідерів (FLEX) працює уже майже 30 років. Вона надає можливість старшокласникам з різних країн подорожувати до Сполучених Штатів та навчатися в американській школі.
Як це бути студентом по обміну та жити в американській сім’ї – розповіла Валерія Ковальчук.
– FLEX – це програма обміну лідерами. Чи правда, що знання мови не так сильно важливе, як вміння себе представити?
– Так, насправді на цій програмі головне проявити себе, як особистість. Через усі ці завдання показати, що саме ти вартий виграти цю можливість. Запрезентувати себе як сильного лідера, з чітким світоглядом та розумінням, для чого ти це все робиш. На помилки у творах навіть не звертали уваги. А самі працівники казали нам, що їм головне це суть та ідеї, які учасник хоче донести.
– Розкажи, як тобі вживається з американською сім’єю?
– Моя хост сім’я – це просто подарунок долі. У нас з ними неймовірно теплі стосунки. Мої американські батьки досить молоді. Мамі всього лише 29 років. Також у мене є молодший братик, якому 7 років. Його виховують не дуже строго, щоправда є обмеження по кількості годин, які можна провести у смартфоні. Серед моїх домашніх обов’язків тільки прибирання своєї кімнати.
У нас в сім’ї готує мама, тому ми майже завжди їмо вдома, і рідко йдемо в якесь кафе. Враховуючи те, що всі думають, що в Америці їдять тільки фаст-фуди, піци, то це неправда. Ми їмо багато овочів, м’яса і корисної їжі. Інколи я навіть готую українські страви, але американцям вони не дуже подобається.
– Які твої враження від американської школи?
– Школа тут у першу чергу осередок соціального життя, де увесь час щось відбувається: свята, конкурси, позакласні заняття, бінго-вечори. Тобто тут постійно кипить життя. Найперше, що мене вразило в американській школі – це те, що кожен учень має право сам обирати предмети, які хоче вивчати. Але звичайно є й обов’язкові, такі як: історія Америки, англійська мова, математика, природничі науки. У Америці більше наголошують на практиці, тому тут величезний вибір дисциплін. Для прикладу кераміка, кулінарія, предмет самостійного життя, театральне мистецтво. До речі, на музиці тут можна самому обирати, в якому напрямку ти хочеш працювати: оркестр, хор, естрада, мюзикл…
У кожного учня є Chromebook (маленький ноутбук, на якому вже завантажені всі додатки, якими ми користуємось під час навчання), і профіль, в якому можна подивитись оцінки, завдання, розклад. Немає книжок та зошитів. Всі завдання вчителі роздруковують, тому папки тут носять всі. Вчителі не соромляться застосовувати усе, що може зацікавити – фільми, книги, експерименти. Вони дуже відкриті і безмежно сильно люблять свою роботу. Моїми найулюбленішими вчителями є вчитель, який допомагає виконувати завдання (це вільний урок), і вчитель з історії. На його уроках ми часто дивимось відеокліпи про соціальні проблеми світу, і пишемо свої думки щодо майбутнього.
– Чи задають вам домашні завдання?
– Тут задають мало домашніх завдань, формуючи процес навчання так, щоб діти вчилися в школі більше, а вдома більше відпочивали.
– Чи є у вас шкільна форма?
– Форми немає. Як правило, американці не женуться за якимись трендами. І хлопці, і дівчата ходять у вільних футболках та джинсах. Взагалі тут тренд ходити в шкарпетках і кроксах. Навіть якщо на дворі буде падати сніг, то вони все одно так будуть одягатися. Є дівчата, які ходять в коротких спідницях і топах. Макіяж роблять простий денний, але за межами школи можна побачити такі яскраві, як на червону доріжку.
– Що тебе найбільше вразило в американській школі?
– Вразило напевно те, що на першому уроці нас питали наші займенники (він, вона). Я спочатку не зрозуміла навіщо це, а потім дізналася, що є діти, які мають займенник вони (ні він, ні вона). В Америці поважають думку підлітків. А взагалі у школі є діти, поведінка яких може бути дивною, власне вони можуть просто почати кричати посеред коридору, або ж плакати. Одні називають себе хіпстерами, другі – панками, готами… Ну тобто є різні субкультури.
– Хто більше вчиться – українці чи американці?
– Однозначно наші учні, бо програма більш насичена. В Америці всі предмети вчать лишень по одному року, окрім обов’язкових. А в 12 класі обов’язково мають вивчати фінанси та податки.
– Як підлітки проводять час поза школою?
– Тут всі дуже часто ходять на вечірки. Вони можуть поїхати кудись покататись на машині, або просто сидять вдома: говорять, слухають музику, грають якісь ігри. Плюс дуже багато підлітків уже працюють на роботі: в піцерії, кав’ярні, кафе… Таким чином, вони з раннього віку звикають до самостійного заробітку і починають відкладати собі на майбутнє. Щодо алкоголю і наркотиків, це звичайно строго заборонено, але діти тут, як і всюди, завжди знайдуть спосіб зробити те, що не бажано. Романтичні стосунки американські підлітки заводять практично зі своїми однолітками. Тобто майже немає такого, щоб хлопець був повнолітній, а дівчина – ні, чи навпаки.
– В межах програми тобі виплачують 125₴. Чи вистачає тобі цієї стипендії?
– Повністю вистачає. За ці гроші я купила собі плівковий фотоапарат, який потрібен був мені для навчання. Також купляю одяг та інші речі, які мені потрібні. А ще я великий фанат магнітиків, і завжди якщо кудись їду, то мушу прикупитись.
– Які поїздки Америкою тобі запам’яталися найбільше?
– Найбільше мені запам’яталася поїздка до Чикаго. Це місто справді таке захоплююче, як його показують у фільмах. Разом з сім’єю ми каталися на ковзанах на головній площі міста. А ще я була на легендарному Wills Tower. Це скляний балкон аж на 103 поверсі хмарочосу. Це було справді круто, адже в той момент весь Чикаго розстелився переді мною і спереду, і по боках, і навіть знизу. Але деколи це місто не таке безпечне, яким здається. В Чикаго буває іноді дуже страшно та лячно, особливо коли вже вечір. Є небезпечні райони, в які мені радили не заходити.
Ще мені запам’яталися поїздки до штату Міннесота. Це були зустрічі з іншими учасниками програми, де нам розповідали про історію міст штату, і ми могли просто познайомитися один з одним. У місті Міннеаполіс, наша зустріч була пов’язана з економікою країни. Ми були у музеї, в якому нам розказували та показували як колись виготовляли муку. А ще були у найбільшому торговому центрі США – Mall of America. Справді, якщо одна з цілей вашої поїздки в Америку приодягнутися, забудьте про Нью-Йорк і Лос-Анджелес. Ваша мета – Міннесота, тут можна знайти все, про що тільки мрієте.
– Знаю, що в 2021 році ти стала чемпіонкою світу з танців Dance World Cup. Чи танцюєш в Америці?
– Танцями я займаюсь уже майже 11 років, але, на жаль, професійно в Америці не танцюю. Мені дуже цього не вистачає. Проте у зимовий сезон я танцювала у групі підтримки нашої школи на баскетбольних іграх. Щоб потрапити в цю групу мені потрібно було зазняти відео хореографії та надіслати комісії. Взагалі у Америці такий стимул: «Якщо вмієш щось робити, то роби».
– Серед твоїх захоплень – волонтерство. Чим саме займаєшся там?
– Так як я на стипендійній програмі, то маю виконати певну кількість волонтерських годин. Скільки годин – це залежить від приймаючої організації. У моєму випадку – 30. Я волонтерю в організації Cubs Scouts (наш пласт). Ми допомагаємо організовувати якісь заходи для дітей. Наприклад, на Хеловін я допомагала прикрашати станції. Вирізала гарбузи, клеїла стрічки, робила фотки для інтернету та розважала дітей.
– Як американці реагують на ситуацію війни Росії з Україною?
– Тут всі дуже переживають за Україну. Щодня мене запитують, чи моя сім’я та друзі в безпеці. Разом з дівчинкою з Одеси, яка теж вчиться у моїй школі, і з вчителями ми організували збір коштів. Зібрали понад 17000$ і передали на допомогу Україні. Всі вчителі та більшість дітей носять кожного дня булавку з українським прапором на одязі. І українські прапори ми розвісили по всій школі. А на уроках історії, вчителі добавили міні-юніт, де розказують дітям, як розпочалася війна, і як вона розвивається.
Мітинги роблять по всій Америці. І людей збирається дуже багато, особливо українців. Я теж була на одному з промовою. Це дуже приємно бачити скільки людей підтримує нашу державу.
– Помічаєш у собі зміни за час перебування в Америці?
– Дуже змінилась! Так, я живу з сім’єю, але тут ніхто не розуміє українську мову. Зовсім інший менталітет та погляди на життя. Ти бачиш інші світи, інших людей, інші культури. Я ніколи не могла подумати, що буду вчити математику, історію та інші предмети англійською мовою. Я справді відчула, що я є індивідуальністю. Те, що це важко, не означає, що це неможливо. Не потрібно боятися проявити себе. Програма справді дає незабутній досвід.
Розмовляла Аліна Головата,
вихованка гуртка журналістики
Міського центру дитячої та юнацької творчості