Днями

ОБМІН

Поміняв одного разу знайомий чи то долари, чи то євро на гривні. Міняв не в обміннику, а поруч, за середнім курсом. Після угоди попросив знайому касирку перевірити купюри на справжність – одна купюра у сто гривень виявилася дуже підозрілою. Вирушив шукати того «бізнесмена», але безуспішно. Минув час. Придбали ми якось для офісу ксерокс і стали його випробовувати на якість. Я згадав про ту фальшиву купюру і попросив свого знайомого показати для порівняння. “Та її давно немає, – каже. – Віддав менту за суцільну лінію…”

Якось

НАВІГАТОР

До питання про навігаційні системи в крутих буржуйських тачках. Придбав один наш молодий підприємець таку машину (made in France) у Польщі і вирішив відігнати додому сам. І от, пройшовши всі митниці, захотів на трасі “газонути” на повну. А дулі! Навігатор щось писнув, видав фразу французькою (видно, не на експорт йшла машинка), і швидкість вище 40 не росте. Хлоп по-французьки взагалі не шарить, але на газ тисне ще сильніше. Результат той самий. Так він і доїхав додому. Там зателефонував одному приятелеві з головою. Той приїхав, вислухав його, сіли вони в машину, погнали трасою. Ну, навігатор слухняно видає писк і фразу, приятель слухає її і починає ржати. Переклад: “З’їдьте з узбіччя!” Такі у нас дороги…

Колись

ЯКІР

Знайомий розповів. Служив він механіком на сейнері, і був у них на кораблі стармех-жартівник. Найкозирніший жарт полягав у видачі салазі ножівки і вказівки відпиляти лапу у якоря… Що таке якір на кораблі, описувати не буду – річ, самі знаєте, не маленька. Стояли вони в порту, і якраз прибув новенький. Природно, вся команда чекає жарту, і стармех таки видає ножівку і дає вказівку відпиляти горезвісну лапу. Після чого йде у своїх справах. Всі інші, щоб не видати себе завчасно, теж розходяться. Однак у цей час на борту працювала портова команда бензорізів, яка абсолютно не в курсі стармеховських жартів. Цей морячок звернувся до них з проханням допомогти… Через 15 хвилин все було готове і матрос доповідав стармехові про виконану роботу. Подив того можна тільки уявити. Важче описати стан у момент, коли він все це побачив… Більше стармех так не жартував.

І взагалі…

Вчитель і учень проходили через село у день великого свята. Коли вони підійшли до головної площі, звуки барабанів і крики людей стали настільки гучними, що учень затиснув вуха долонями. Але, на його здивування, вчитель, пританцьовуючи, підступав все глибше до центру площі, до місця головної дії. Після того, як свято закінчилося і люди, втомлені, розійшлися по домівках, учень запитав учителя:

– Учителю, як ти міг радіти і святкувати при такому галасі? Я не чув навіть своїх думок!

– Ти був налаштований на галас, мій друже, але для жителів цього села це була музика. Я лише сприйняв ці звуки так само, як вони. Більшість людей йдуть дорогою життя, сприймаючи тільки галас. Ходімо ж далі, і давай цього разу слухати музику.