Монастир Святого Йосипа став прихистком для багатодітних переселенців і для біженців із тваринами, хоча в кімнаті на 4-х тулилися по 14 людей. Від лютого у монастирі встигли пожити понад 300 переселенців.

В Івано-Франківську ченці почали приймати будинки сімейного типу, які евакуювалися з-під обстрілів, адже як виявилося, таким великим сім’ям знайти помешкання в перенасиченому переселенцями місті – величезна проблема, пише “Галицький кореспондент” з посиланням на “РІСУ”.

Більшість сімей, яких тут прихистили, згодом вирушили до Європи, а от харків’яни їхати з України, навіть тимчасово, відмовляються.

«У нас були хороші ігри – це кричалки. Коли починало бахкати, ми кричали, співали пісні, щоб не чути було», – розповідають переселенці.

Зубенки робили усе, аби 10 їхніх дітей якнайдовше не усвідомлювали, що таке війна. Від їхнього села на Харківщині до кордону з Росією – менше 30 км, тож ворог гатив по них від першого дня повномасштабного вторгнення. 

Тікали в нікуди, оговталися на вокзалі в Івано-Франківську. Допомогли ченці – монастир став прихистком саме для багатодітних сімей та реабілітаційних центрів, а також переселенців із тваринами, яких неохоче поселяли містяни. Ченці переобладнали свій реколекційний центр в готель. А парафіяни позносили усе: від постільного до зубних щіток.

Нагадаємо, підприємство з виготовлення ексклюзивних ножів переїхало з Краматорська у Коломию