Минулого тижня «Галицький кореспондент» перевірив популярний у франківців супермаркет «Колібріс» торгового центру «Велес», що на Вовчинецькій.

Цей магазин продовжують називати «Три п’ятірки – Велес», хоч він пережив зміну власників і ребрендинг. Тепер, як пояснив адміністратор супермаркету Людмила Хлібкевич, магазин репрезентує компанію «555&Колібріс». Адміністратор та інші працівники супермаркету мусили іще багато що пояснювати журналістам, які досліджували його товари на якість і відповідність правилам продажу. Найбільше питань стосувалося м’яса і ковбаси.

На перший погляд

О дев’ятій ранку минулої п’ятниці, 24 лютого, “ГК” вирушив «у розвідку» в «555- Колібріс». До перевірки, яку запланувала редакція в торговій залі цього магазину, залишалося кілька годин. Саме час, щоби дізнатися, чим «дихає» магазин.

У «Колібрісі», як у вулику бджоли, снували працівники. «Шерстили» розкладки товарів, щось забирали з прилавків, щось викладали. Приглядаємося. На «свіжий» лід у порожній іще холодильник викладають охолоджену рибу. Порівняно з іншими супермаркетами, це плюс – риба не ночує на вітрині. Однак якось дивно стирчать ці стейки і тушки. Виявляється, вся риба заморожена. Продавець пояснює, що вона завжди зберігається в холодильнику – аби не псувалася. А як же категорія «охолоджена»? Мовляв, то просто так пише на стікерах…

Поруч, у відділі кулінарії, змінюють салати. Виймають з вітрини деки із залишками, на їхнє місце ставлять наповнені. Та ось продавець озброюється ложкою і починає вимішувати вміст таці, наповненої приблизно на третину. «У нас все свіженьке, тільки що приготовлене», – помічає наше зацікавлення і здивування продавець.

У відділі овочів також перебирають розкладку. Поки продавці зайняті помідорами і яблуками, дивимося на гриби. Несвіжі печериці, як підказує досвід, – типове порушення в супермаркетах міста. Є такі й тут. Одна упаковка ну дуже вже колоритна – великий гриб із напівгнилою шапкою. Кладемо знахідку назад на полицю. Побачимо: залишать чи заберуть. Знаходимо на сусідній розкладці виноград киш-миш, в упаковці якого поселилася сіра пліснява. Трохи далі – салат «Морква корейська», розфасований у пластикові коробки, без терміну придатності. Залишаємо все на місці, ризикуючи не зафіксувати порушення. Ці товари під час огляду відділу мають зняти з продажу.

Ретельний огляд інших прилавків, товарів, їх ярличків і упаковок привертає увагу грізного на вигляд молодика. Звичайний цивільний одяг не виказує у ньому працівника супермаркету. Чолов’яга ходить «хвостом» і зазирає в руки. Може, це злодій «пасе» в магазині грошовиту жертву? Відриваємося від нього у хлібному відділі, повному покупців. Розмітають іще гарячу випічку з цеху магазину – хлібці, булочки, батони. Не обійдені увагою і торти. На вітрині всі вони мають термін придатності ще один день, так само, як і тістечка та печиво від «Колібріс».

Проходимо касу, а тяжкий погляд невідомого чоловіка буравить спину. Спокійно, десь тут має бути охорона. У вестибюлі прогулюються чоловіки в синій уніформі з відповідним написом на спинах. «Ми зовнішня охорона, – пояснюють вони. – До торгової зали не маємо стосунку». А в залі охоронців наче й не було…

Невідома ковбаса, давні цінники та інші «сюрпризи»

Через дві години повертаємося в магазин – на перевірку і «контрольну» закупку. До наших рюкзаків і сумок – жодних претензій. Молодці. Перший на шляху покупців відділ – овочевий. Ранкові «знахідки» все ще на прилавку. Гриби із «сюрпризом» – другі в черзі на продаж. Виноград із цвіллю також. «Корейська морква» складена акуратною гіркою – ласкаво просимо брати. Беремо – розпитаємо у продавців, чому такі товари залишили на продаж.

Бакалія, борошно, крупи – тут все окей. Прострочених товарів і товарів без належного маркування немає. У три пари рук майже годину перевертаємо вміст холодильників із напівфабрикатами. Налисники і вареники, овочеві суміші, піци, десерти й морозиво – все свіже. Продуктів, у яких термін реалізації має вийти найближчими днями, – одиниці. Решта мають солідний запас придатності. Аналогічна картина в молочному відділі. Жодного несвіжого йогурту, сирка, молока, сметани тощо. Продукти вчора-позавчора від виробника. Приємно.

Відділ м’ясних виробів поділений на кілька секцій. У першій з боку входу – упакований товар. Шашлик у відерках, нарізка з охолодженого м’яса та птиці, фарш. На поличці із фаршем примітна таблиця пояснює, що термін реалізації продукту – шість годин з часу виготовлення. На упаковках проставлена восьма година ранку з хвилинами. На годиннику – майже дванадцята. Добре. «Якийсь індик підтоптаний», – звертає на себе нашу увагу коментар покупця за спиною. І справді, крильця, ноги та частини спинки індика у лоточках мають вигляд завітреного м’яса. Кладемо зразок у свій кошик, поцікавимося його походженням.

Походженням продуктів варто цікавитися також і у відділі продажу вагового м’яса. На цінниках до кожного виду товару дивні дати – різні числа грудня минулого року, січня теперішнього. Аж страшно. Не може бути, щоби продукти зберігалися так довго. Продавець запевняє, що м’ясо не залежується – його розробляють у цеху впродовж дня і кожні кілька годин викладають на вітрину. До кінця дня все розходиться. Може, і розходиться. Однак наскільки це м’ясо свіже, покупцям не повідомляють. Зате з цінників можна дізнатися, коли востаннє змінювалася вартість продукту.

“Ноу-хау” магазину поширюється і на твердий сир. От, наприклад, «Гайсин» із цінником та датою 08.12 на ньому. Привезений цього дня в магазин чи викладений на прилавок? А може, виготовлений? Продавець мовчить. «Мовчать» і стікери супермаркету на шматках сиру із тією ж назвою, упаковані в харчову плівку. Весь крам у холодильній вітрині з сиром має тільки дату пакування – двадцяті числа лютого. Дата, до якої цей сир годиться спожити, – відсутня. Такий товар, знаємо це з попередніх рейдів, не повинен бути на прилавку. Отож, і його – в кошик.

Знаходимо «підозрілі» курячі стегна й ковбаси. На перші натикаємося, щойно підходимо до вітрини-холодильника для самообслуговування. Копчені курячі ніжки у вакуумній упаковці викликають подив з кількох причин. Перша – зовнішній вигляд. В одній назбиралася якась брунатна рідина, схожа на сукровицю. Інша взагалі втратила те, що називається вакуумом, а целофан із середини має білуваті плями. Друга причина для здивування – жодних розпізнавальних знаків від виробника. Тільки стікер магазину з датою пакування 21.02 ц.р. За три дні продукт устиг так зіпсуватися?..

Ковбаси, як і кури, представлені в різних станах – якісних і не дуже. Якісь зовсім без етикеток, без жодного маркування. Яке там ГМО!.. Немає навіть дати виробництва. Зате на шнурочку стікер магазину зі штрих-кодом. З нього можна дізнатися, що то – «Довбушівська». А чого, скажімо, не «Дрогобицька»? Покупець все одно мусить вірити напису. Інша палиця ковбаси має і «заводські» дані, і стікер супермаркету. Але ні там, ні там не повідомлено, коли виготовлено продукт. Ще один «сюрприз» – куряча ковбаска, всохла на вигляд. На зморщеній шкірці читаємо, що термін її придатності – 15 діб від дати виготовлення, а вона, ця дата, має бути зазначена на «кліпсі». Звертаємося до працівника, який викладає товар у цей холодильник, і просимо знайти «кліпсу». Може, ми не так глибоко обізнані у тонкощах маркування. Той довго крутить ковбасу в руках і нарешті знизує плечима. Пора звертатися за коментарями й документами, з’ясовувати появу на прилавках магазину продуктів сумнівної, на наш погляд, якості.

Сьогодні на сьогодні і не тільки

Увесь цей час за нами знову спостерігав чоловік. Роботі не заважав, із запитаннями не чіплявся. Та на фотоапарат відреагував одразу. «Не можна знімати в торговій залі!» – висловив типову заборону. Цікавимося, чи він бува не охоронець. Точно, він. За бейджиком, який з’явився із задньої кишені штанів, – Назар Пасічняк. На цей випадок ми запаслися роздруківками законів України і цитатами статей Конституції. Вмотивований опір і журналістські посвідчення збивають охоронця із пантелику. Він зникає, проте повертається з підмогою. За цей час робимо фото всіх товарів із свого кошика. Й просимо «старшого» до розмови.

Просити довелося двічі. Чекали – не менше 15-ти хвилин (граничний час для реагування на звернення). Встигли подискутувати з паном Пасічняком про особливості роботи охорони супермаркету. Вартові «Колібріса» працюють за системою «прихованого включення». Патрулюють ряди з товаром під виглядом покупців. Стережуть не лише від крадіїв, а й від конкурентів. Тому в супермаркеті заборонено не тільки знімати вітрини, розкладку товарів, етикетки й цінники, але й переписувати цю інформацію в блокнот.

Нарешті знайомимося зі старшим продавцем ковбасного відділу Іванною і адміністратором торгової зали Тетяною Іванівною. Це – доступна для покупців інформація на їхніх бейджах. Тетяна Галюк пояснює, що відповідає за розкладку. Питання, які стосуються маркування від виробників і якості продуктів, належать до компетенції адміністратора Людмили Хлібкевич, яка працює на виході. Дізнаємося також, що всі відділи магазину працюють за принципом: «сьогодні фасуємо, сьогодні ж продаємо». Навіть не хочемо припускати, що гриби, виноград та інше пакували уже не першої свіжості. Допитуємося, яка ж причина появи зіпсованих продуктів на прилавках. «Дівчата не додивились…», – врешті-решт визнає адміністратор.

В інших випадках пані Галюк не здається. Мовляв, несвіжий на вигляд індик цілком придатний до вживання. Неприємного запаху немає. Продукт охолоджений, а не заморожений. Ну, завітрився, так і продається… За ковбаси, наполягає адміністратор, відповідальність несуть виробники. Магазин отримує товар виключно за документами від них. У «Сертифікатах якості» вказані і дата виготовлення, і термін придатності. Можна попросити в адміністратора на виході – пред’явить. Щоправда, як ідентифікувати ковбасу без етикеток, пані Тетяна пояснити не може. Пропонує повірити на слово, що ця надійшла саме за цим документом, який нам принесли. Ми не захотіли – маємо таке право. (Одну з ковбас без терміну виготовлення ми придбали і звірили її маркування з сертифікатом в адміністратора пані Хлібкевич. Збіглося. За документами, ковбасі був лише день.)

Підтримку адміністратору склала менеджер Юлія Мацук. Зауважила, що кури вони не виготовляють і не упаковують. Усе, що ми бачили, привезли в магазин у готовому вигляді. Однак визнала, що одна упаковка з копченими курячими стегнами дійсно втратила вакуум, інша начебто із ним, але містить неякісний продукт. Визнала, що обидві треба знімати з реалізації і повертати виробнику. Що такого товару узагалі не повинно бути на розкладці. За це дякуємо.

Віддаємо належне витримці, володінню собою і культурі спілкування працівників «Колібрісу». Ніхто не конфліктував. Не видирав з рук журналістів і не ховав товари. Не перешкоджав записам. Врешті-решт, усі – і журналісти, і персонал магазину – погодилися, що працюють заодно. Задля того, щоби споживачі могли повсякчас купувати свіжі і якісні товари, на яких зазначена вся необхідна для них інформація. З цим «ГК» залишив адміністратору і компанії більшість сумнівного краму. Печериці з гниллю, ковбасу без дати виготовлення і «омолоджене» печиво з подвійним стікером ми купили. Не прощаємося, «Колібріс».

Наталія КУШНІРЕНКО

До теми

В Інспекції з питань захисту прав споживачів

Оксана КОРИЦЬКА, головний спеціаліст Інспекції:

– Відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», товари, на яких не зазначено дати виготовлення чи кінцевого терміну придатності, категорично заборонено продавати. Якщо термін придатності вийшов хоча б на хвилину, такі товари заборонено споживати. На етикетці товару повинна бути зазначена або дата виготовлення і термін придатності та умови зберігання, або кінцевий термін придатності. Умовами зберігання споживачу варто цікавитися. Адже є товари, термін придатності яких може бути менший чи більший, залежно від температури, вологості та ін.

Стосовно зіпсутих печериць, на яких не зазначено кінцевої дати їх споживання, це можна кваліфікувати як введення в оману покупця. Якщо би контролери нашого відомства натрапили на такий товар, то застосували би ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» – «відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію». І оштрафували би магазин на суму у 30% від вартості отриманого товару. Окрім того, винних осіб, які допустили таке порушення, притягли би до відповідальності за ст. 156 ч.1 Адмінкодексу України. До вищеназваної інформації відносять зокрема назву товару, дату його виготовлення і термін придатності, дані про виробника, склад виробу, вміст ГМО. Відсутність хоча б однієї з цих позицій вважається порушенням.

Увесь ваговий товар, який надходить у магазин і розфасовується в ньому, має мати інформацію про дату, придатність і виробника. Магазин повинен зберігати не тільки прихідні документи, але й заводську тару з цими даними, що дозволить ідентифікувати продукцію в разі потреби.

Магазин не має права взагалі приймати від виробників на реалізацію товар, який не відповідає вимогам Держстандарту і не має на упаковці дати виготовлення, інформації про виробника і склад продукту. Якщо магазин прийняв, то саме він несе відповідальність за реалізацію споживачеві неякісного товару чи такого, продаж якого відбувається із порушенням законодавства про захист прав споживачів.

Треба знати, що кондитерські вироби, кулінарна продукція і напівфабрикати – товари з найменшим терміном придатності. Його вираховують у годинах. Так, для майонезних салатів час придатності – шість годин. Після того, як цей термін вийшов, їх не можна споживати. А отже, не можна продавати зі знижками. Не можна досипати, домішувати у такі салати свіжоприготовлені. Це – порушення. Товар має бути проданий споживачу якісним і безпечним. Щоби дізнатися, коли виготовлений напівфабрикат чи салат, треба поцікавитися забірним листом, який ведеться в кулінарному цеху. В листі зазначають час виготовлення і термін у годинах.

Стосовно маркування від виробника. З липня 2011 року ліквідована служба Держнагляду, яка контролювала безпосередньо виробника й оперативно реагувала на наші звернення. Уже півроку, як контроль за виробництвом продовольчих товарів не здійснює ніхто. А це ж життя і здоров’я людей… Залишається просто бути пильними.