На виставці “Сакральний птах Трипілля”, яка відкрилася в обласному краєзнавчому музеї, продемонстрували археологічні артефакти тисячолітньої давнини та витвори сучасного ужиткового та художнього мистецтва на мотиви трипільського орнаменту, а митці з науковцями поговорили про магію символів.

На виставкових площах обласного краєзнавчого музею цими днями було розгорнуто надзвичайно еклектичну за наповненням археологічно-мистецьку виставку, організовану управлінням культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, дирекцією РКАС (Фонд досліджень стародавніх цивілізацій, США) та ліцеєм сакрального мистецтва (Галич, Україна). Поруч зі старожитніми крихтами трипільської культури, які пролежали в землі багато тисяч років, у трьох виставкових залах експонуються роботи сучасних майстрів, натхненних загадковими орнаментами трипільців. На цій малій території можна наочно спостерігати, як за кілька тисячоліть сакральний зміст давніх знаків перетворився на декоративні візерунки.

Серед археологічних знахідок на виставці представлені експонати з колекцій Інституту археології Академії наук України, Івано-Франківського та Борщівського краєзнавчих музеїв, Львівського історичного музею, Національного заповідника «Давній Галич». Зокрема, тут вперше можна побачити черепки зі знаменитого Майданецького поселення, яке називають одним із трипільських протоміст.

Поціновувачі давніх артефактів неодмінно звернуть увагу на голографічні зображення найвідоміших трипільських знахідок – розмальованих біноклеподібних посудин (за однією з версій – ритуальних барабанчиків) та керамічних жіночих фігурок, які вважають трипільськими божками. У день відкриття виставки під звуки психоделічної музики демонструвалися слайди із реконструкціями орнаментів трипільського посуду, виконаними відомим археологом Тарасом Ткачуком.

Окрім трипільських артефактів та сучасних мистецьких творів, на виставці представлене також голографічне зображення знаменитої скіфської пекторалі та золотого птаха із давнього кургану. Мабуть, в такий спосіб організатори виставки натякали на безперервну тяглість культурних традицій, перекинувши місток у минуле від Трипілля до України через золото скіфів. Власне про спадкоємність давніх знаків та символів мовилося і під час відкриття виставки.

“На лацкані мого піджака, – зауважив під час виступу начальник обласного управління культури Володимир Федорак, – символ, якому 5-6 тисяч років, – тризуб”. Зауваження, щоправда, вийшло не зовсім доречне до трипільського контексту, оскільки трипільцям знак тризубу був невідомий, для творення орнаменту вони послуговувалися насамперед свастиками та хрестами.

Тема тисячолітньої тяглості культурних традицій знову зринула під час наукової конференції, яка проходила в рамках відкриття виставки за участю митців та відомих науковців-трипіллєзнавців – Михайла Відейка, Наталії Бурдо і Тараса Ткачука.

На цій зустрічі письменниця і дослідниця українського фольклору та народних ремесел Марія Чумарна висловила припущення, що давні трипільські символи дотепер побутують в українських традиційних обрядах і ремеслах та зберігають при цьому свою магічну дію. Пані Марія розповіла, що, за її спостереженнями, структура давніх забав-гаївок, а саме розташування танцюристів, легко ілюструється тим чи іншим трипільським орнаментом. Коли ж якось для експерименту один із візерунків на трипільському посуді перенесли на писанку, то отримали несподіваний ефект – всі, хто розглядав цей розпис, поскаржилися на погіршене самопочуття. Як виявилося, орнамент, з якого змалювали розпис для писанки, був зроблений на посудині, яка використовувалася у поховальному обряді.

“Дуже важливо, щоб археологи повідомляли, в якому контексті була знайдена та чи інша річ, в якому ритуалі вона була використана, – зверталася Марія Чумарна до науковців. – Бо коли витягують символ без огляду на його значення, то отримують сильні енергетичні удари від нерозуміння того, що цей символ діє, а не просто намальований. Це код сили, з яким слід поводитися дуже обережно, він творить певний енергетичний вихор, який діє на згортання або розгортання життєвої сили”.

Науковці, проте, не дали розвинутись мистецьким фантазіям, приземливши прихильників трипільської магії питанням, яке пролунало з вуст старшого наукового співробітника Інституту археології НАН України, кандидата історичних наук, дослідниці Наталії Бурдо: “А як ви гадаєте, чи наступила би весна, якби трипільці не закликали її магічними танцями?”

За словами дослідниці трипільського сакрального світу Наталії Бурдо, у час, коли жили трипільці, навіть кожне споживання їжі було священнодійством, усе їхнє життя було наповнене ритуалами, бо духовне, сакральне ставилося на перше місце в тодішній ієрархій цінностей. Власне в цьому, вважає учена, потрібно наслідувати представників тієї далекої епохи, а не сліпо копіювати їхні знаки та символи.

“Видатний дослідник французької історичної школи Марсель Мосс уже довів, що магія має свої закони, – зауважила Наталія Бурдо. – Для того, щоб закони магії діяли, мусить бути відповідне коло людей, які вірять в цю магію. Зараз майже немає людей, які б вірили в ту енергетику трипільських малюнків, тому для більшості людей закони цієї магії не діють”.

На думку наукового співробітника Інституту археології НАНУ та НаУКМА, кандидата історичних наук Михайла Відейка, який також брав участь в дискусії, ідентифікувати трипільську культуру з праукраїнською не можна. Бо за 5 тисячоліть, які минули від часу останніх трипільців, на наших землях змінилося дуже багато інших культур, з’явилося багато нових мов та народів. “Нові культури були комбінаціями елементів попередніх культур, і якщо ми бачимо щось в нашій сучасній культурі подібне до культури трипільців, то можемо припустити, але не на сто відсотків стверджувати, що ці хрести, ці ромби мають трипільське походження, – говорив науковець. – Щоб стверджувати напевне, потрібно з розкладкою хоча б на сто років простежити, як ці елементи потрапили в нашу культуру. Але чи потрібно? У Німеччині, коли в тій країні виникли певні проблеми, вибудували нову ідеологію, використовуючи історію та археологію: тоді там з’явилися малюнки з неолітичним селищем лінійно-стрічкової кераміки і написом внизу: “5 тисяч років германському рейху”. У Європі добре пам’ятають, чим це закінчилося”.

Богдан СКАВРОН

Експертиза

Тарас Ткачук, завідувач відділу археології Національного заповідника “Давній Галич”, кандидат історичних наук:

– Споглядаючи трипільсько-кукутенський посуд згори, легко помітити, що всі орнаментальні композиції складаються всього лише з декількох фігур – універсальних символів. Це свастики, хрести, поєднання свастики і хреста, і (рідко) багатопроменеві зірки. Відомо, що візуалізація таких універсальних символів виникає під впливом психотропних речовин на психіку людини, яскраві видіння можуть виникнути під дією інших факторів, наприклад, хронічного недоїдання або голоду. Ймовірно, трипільський орнамент відігравав дві ролі: зображував “вхід” у змінені стани свідомості, в інший світ, а в звичайному стані свідомості слугував меті створення порядку і гармонії. До речі, яскрава піктографія використовувалася і складалася в кожному будинку. Використовуючи невелику кількість базових знаків, які передавалися від покоління до покоління, в кожному будинку малювали свої блоки цих знаків, яких не було у сусідів.