Днями

ПИЛ

Вранці на стоянці бачу, що сусід дуже ретельно чистить салон свого авто. Питаю, чи не зібрався продавати машину. Відповідає, що ввечері відпочивав з подругою, а зараз має везти дружину, то чистить, щоб та нічого не помітила. Увечері того ж дня: сусід дуже зажурений – все-таки помітила! Я питаю: як їй вдалося? Виявляється, вона їхала на передньому сидінні і на внутрішньому боці лобового вікна при певному ракурсі сонячного світла побачила відбитки двох маленьких босих ніжок…

Якось

ЧЕРГА

Ресторан, жіночий колектив, день народження, застільна розмова. Одна видає: “Працювала до ресторану продавцем у магазині” Оковита”, вино-горілчаному. Черга постійна, відлучитися покурити, в туалет сходити – проблема. Записки на кшталт «Пішла, буду через 10 хв» не допомагали. Народ стукає, обурюється. І я знайшла спосіб: написала на аркушику “Пішла випити 100 грам і покурити” – в магазині тиша, черга стоїть, мовчки чекає».

Колись

ЧЕРЕВИКИ

До теми пиятики: у моєї подруги мама визначала стан свого чада за розміщенням черевиків у сінях: якщо вони стояли, точніше, валялися хтозна-як, значить стопроцентно донька добряче хильнула, і мама тоді давала собі волю у вихованні дитини. Подруга цю справу просікла й одного прекрасного вечора, гарненько прийнявши на душу, побрела додому. (Забув сказати, що жили вони в селі, де подвір’я з воротами – обов’язковий атрибут, це важливо.) Щасливо добравшись до своєї хати, вона акуратненько ставить свої черевики і спокійно собі засинає. Зранку прокидається від пронизливої лайки і нотацій на тему, який шкідливий алкоголь і що вона, дівуля, собі думає. Нічого не зрозумівши, подруга питає лиш одне: “Мамо, але як …?!”. На що отримує резонну пораду піти подивитися на свої черевики. Тепер зі слів подруги: «Виходжу, в сінях їх нема, у дворі теж. Знайшла їх на вулиці біля вхідних воріт, але стояли вони акуратно».

І взагалі…

Йшов лицар по пустелі. Довгим був його шлях. Дорогою він втратив коня, шолом і обладунки. Залишився тільки меч. Лицар був голодний, і його мучила спрага. Раптом вдалині він побачив озеро. Зібрав лицар всі свої сили, що залишилися, і пішов до води. Але біля самого озера сидів триголовий дракон. Лицар вихопив меч і з останніх сил почав битися з чудовиськом. Добу бився, другу бився. Дві голови дракона відрубав. На третю добу дракон упав без сил. Поруч впав знесилений лицар, не в змозі вже більше стояти на ногах і тримати меч. І тоді збезсилілий дракон запитав: «Лицарю, а чого ти хотів?» – «Води попити». – «Ну, то й пив би…»