Показник інфляції, яким пишається український уряд, чомусь не відповідає відчуттям громадян — константує провідний експерт Центру Разумкова Павло Розенко. Згідно з офіційною статистикою, 2011 року інфляція склала лише 4,6%. Проте кожен пересічний українець помічає, що за рік він набагато більше витрачає на харчі, ліки, транспорт та оплату квартири.

Причина полягає у тому, що переглядаючи споживчий набір, на основі якого розраховується інфляція, уряд поступово виводить із нього дешевші товари і товари, що дійсно користуються попитом, і заміщує їх іншими, ціни на які зростають повільніше, — каже фахівець.

Так, після останнього перегляду споживчого набору із нього прибрали дитяче харчування, згущене молоко, оцет, господарче мило та окуляри. Натомість у ньому з’явилися оливкова олія, мийні засоби, шафи-купе, підгузники та контактні лінзи.

Крім того, і сама структура споживчого набору не відповідає українським реаліям — каже пан Розенко. «Структура споживчого набору не має суттєво відрізнятися від того, що звичайна людина споживає у своєму щоденному житті. А у нас після останніх змін, що їх вніс до базового набору Держкомстат, вперше продукти харчування склали менше 50% у структурі споживання. Але ми бачимо зовсім інші тенденції. 40% сімей в Україні кажуть, що їх доходів вистачає лише не придбання продуктів харчування. А ще 30–35% сімей кажуть, що їм вистачає на харчі та товари першої необхідності. Тобто, народ переважно має такі доходи, щоб купити лише харчі, а у офіційній інфляції все менше і менше враховуються саме ціни на харчові продукти. Від цього і виходить той розрив між офіційною статистикою і тим, що ми всі відчуваємо. Уряд звітує про фактично нульову інфляцію, а громадяни бачать, що майже кожен похід у магазин є все дорожчим і дорожчим», — каже Павло Розенко.