Можна відповідально стверджувати, що коктейльна культура Франківська – справа рук Вови Master-а і Міші LitvinOff-а та їх гурту «СlubBarBand». Ці бармени тримають рівень флейрінгу і влаштовують шоу, які переростають у барменські битви.

Все – в найкращих традиціях культової в Україні Школи барменів міжнародного центру «Planet Z», яку створив у Києві гуру всіх барменів країни Сергій Кодацкий. В останні три роки Кодацкий і його Школа втілили у Франківську кілька проектів. З одного «виріс» «СlubBarBand».

Досьє “ГК”:

Вова Master – Володимир Васьків, 27 років, франківець. Професійний бармен. Спеціалізується в стилі flairing. З 2004 року бере участь у конкурсах. У 2011 році завоював перше місце у всеукраїнському турнірі барменів «Planet Z – Flair Open» (Львів). Входить до ТОП-10 найкращих барменів країни. У Франківську веде Школу барменів «Flairing Master» у нічному клубі «Кіліманджаро». Засновник франківської традиції бармен-шоу. Керівник групи барменів «СlubBarBand», яка виступає у розважальних закладах міста.

Міша LitvinOff – Михайло Литвинюк, 22 роки, Богородчани. Професійний бармен. Перспективний учень «Flairing Master». Учасник конкурсів барменів із флейрінгу. Креативник «СlubBarBand», запальний учасник гурту в прямому сенсі слова.

– Флейрінг – передовсім видовище. Бармен, готуючи коктейлі, жонглює всім, що є на барі. Це опозиція до класичного мистецтва барменів?

В.М.: Є кілька стилів роботи. Той, що вважається класичним, притаманний фешенебельним ресторанам, «спокійним» барам у готелях. Там бармени мають строгий дрес-код, в якому присутня незмінна краватка-метелик. Їх рухи точні, стримані, відшліфовані до міліметра і міліграма. Завдання класичного бармена – приготувати напій і не заважати клієнту ним насолоджуватися.

Флейрінг – з англійської «політ по колу». Цей стиль передбачає віртуозну роботу з інвентарем, спеціальні трюки. Привертає увагу до барної стійки, пропонує видовище. Практикують переважно у нічних клубах, на дискотеках, оскільки флейрінг популярний у молодіжному середовищі. Відтак бармени за формою одягу від відвідувачів особливо не відрізняються. Спілкування з клієнтами – вітається.

Є ще фрістайл – вільний стиль приготування і подачі напоїв, що дозволяє включати в роботу спецефекти, фокуси, акробатику.

М.L.: Флейрінг – американський напрям на противагу британській класиці. В середині 1970-х в США визначили «ідеальну» формулу роботи бармена. Вона базувалася на результатах психологічних і соціологічних досліджень. Виявилося, що публіку ресторанів напружує статична обстановка. А рух чи якась візуальна картинка, подібна до телевізійної, розслабляє. Коли в руках бармена все літає, а в результаті виходять яскраві, красиві на вигляд і цікаві на смак коктейлі, клієнт отримує два в одному – і замовлення, і видовище. Він комфортно почувається. Він готовий і дивитися, і куштувати ще.

– Тобто флейрінг – це таке завуальоване спонукання до пиття?

М.L.: Коктейльна культура не передбачає пиття алкоголю в тому сенсі, щоби напитися. Як буває з самою горілкою. Це, швидше, спосіб скинути напругу, підняти настрій, «завестися», потанцювати. Можливість потурати своїм смаковим рецепторам, врешті-решт.

В.М.: В останні роки у Франківську коктейлі за популярністю переважили мононапої. І йдеться не тільки про алкоголь. Очевидно, стався певний злам у сприйнятті світу. Може, радості стало більше…

– А, може, бармени стали професійніші…

В.М.: І це також. Наприкінці 1990-х барменів, які би спілкувалися із відвідувачами, треба було пошукати. А ще щоб вони там щось кидали… У Франківську барменів готував і готує єдиний заклад – училище №18, тепер училище готельного сервісу і туризму. Там мені вперше показали, як виглядає флейрінг. На відео. Вчилися ми цьому стилю також з касет, журналів, які привозили з-за кордону колеги, пізніше знаходили в неті. Жвавіше стало на початку 2000-х. В місті інтенсивно відкривалися ресторани, бари, кафе. Барменів почали шукати – з досвідом, з уміннями поставити бар.

Одночасно пішов рух по всіх регіонах. З легкої руки засновника корпорації «Planet Z» Сергія Кодацкого почали проводити всеукраїнські конкурси барменів. До Києва з’їжджалися позмагатися як у класиці, так і в флейрінгу. Коли я вперше потрапив на такий турнір у 2004 році, то Західну Україну представляли всього двоє людей. Вели, та, зрештою, і зараз ведуть на конкурсах і помітно відрізняються навичками й креативом бармени з великих міст – з Києва, Одеси, Харкова, Донецька.

– Конкурси – обов’язкова складова кар’єри барменів?

В.М.: Так, це перевірка свого рівня, це можливість побачити інших, поставити собі планку професійного росту. Треба розуміти, що мистецтво бармена – це не тільки вправність і видовищність фізичної частини флейрінгу. Передовсім це уміння поєднувати і сполучати напої, відтворювати класичні коктейлі і створювати авторські. Плюс вміння тримати візуальний контакт із клієнтом – віддавати йому увагу, підтримувати бесіду. Треба вміти розпізнати тип характеру, зрозуміти настрій людини і відповідно до цього зробити пропозицію, підтримати чи скорегувати замовлення.

М.L.: Бармен – не наливайко. Це завжди трохи актор, трохи сомельє, трохи жонглер, трохи священик. Правильний бармен – це той, якому довіряють з першого погляду.

– Франківська публіка знається на правильних барменах, які роблять правильні коктейлі? Може на смак відрізнити “Джибсон” від “Маргарити”? Розбирається, які коктейлі є лонговими, а які екстремальними?

В.М.: У 2009 році Міжнародний центр барменів «Planet Z» реалізовував у Франківську один зі своїх проектів – коктейль-клуб «Кіліманджаро». Барменам у ньому ставив руку сам Сергій Кодацкий. Минулого року він патронував «Пасаж Гартенбергів». Це – досить високий рівень для публіки, що по-справжньому цікавиться культурою коктейлів…

М.L.: Все дуже просто. У правильному клубі є коктейльна карта, і в ній все написано.

В.М.: І ще є правильний бармен, який пояснить і порекомендує. Розкаже, що любителям бесіди краще взяти лонгові, довгі (такі, що п’ються тривалий час, – ред.), коктейлі. Якщо хочеться зарядитися перед танцполом, краще короткий, або залповий. Ну, а хто прийшов полоскотати собі нерви, то – екстремальний. Знаєте коктейлі на основі мескаля? Мескаль – це мексиканська самогонка. Зброджений в особливих умовах сік голубого кактуса агави, який потім переганяється. До мескаля подається хуаніто – висушений і розтертий на порошок хробачок, який живиться листям агави. Вбивче пійло. Не пробували?

– І що, такі коктейлі популярні у Франківську?

М.L.: Найбільш ходовий у наших закладах і на вечірках та корпоративах – «Секс на пляжі». Це коктейль з горілки, персикового лікеру, апельсинового і журавлиного соків. До речі, входить до числа офіційних коктейлів Міжнародної асоціації барменів. Тож уміти його робити повинен кожен бармен-професіонал.

В.М.: Більш цнотлива назва цього коктейлю – «Пристрасть на пляжі». Його появу пов’язують з серіалом «Санта Барбара» в кінці 1980-х. Саме в цьому фільмі прозвучав знаменитий рецепт. Вважається, що специфічно солодкий, аж приторний смак коктейлю відображає епоху Рейгана і Горбачова, час появи хіп-хопу і кабельного ТБ, мильних опер. Тепер більш актуальним є «Безпечний секс на пляжі» – все те саме, але без горілки.

– Тим не менше, ваш гурт «СlubBarBand» із бармен-шоу не надто цнотливий. Розповідають, що ваш «Бандітос» зносить голову. Що алкомарафони валять, як кулемети…

В.М.: З компліментами перебирають. Шоу «СlubBarBand» – для великої компанії. Ми ретельно добираємо і коктейлі, і розваги, і трюки, і музику для кожної аудиторії. Крім традиційної роботи з шейкерами, влаштовуємо рольові виходи, робимо тематичні постановки. Наприклад, в дусі американських вестернів 1930-х років. Додаємо фаєр-шоу. Залучаємо глядачів. Публіка завжди добре зустрічає «Бандітос», коли залповий коктейль робиться з пляшок просто в рот. Текіла плюс кавовий лікер і шматочок лайму. Класика, коли бармен витискає сік із лайму своїми губами в губи того, хто приймає коктейль.

М.L.: Алкомарафони – це вже частина конкурсів для глядачів. Бармен готує залпові напої в одному кінці зали, закуску виставляють в іншому. Між двома столами – щонайменше п’ять метрів. Учасник марафону повинен швидко перехилити коктейль, побігти по закуску і повернутися. А бармен за цей час має приготувати наступний коктейльний «постріл». Витримав п’ять кіл – переможець! Отримуй нагороду. Наприклад, дорогий лонг-коктейль.

– Клієнтів після шоу не виносять?

В.М.: Падають з ніг хіба що бармени, які інтенсивно відпрацювали шоу-програму. Глядачі зазвичай хочуть ще.

Розмовляла Наталія КУШНІРЕНКО