Які здобутки та втрати за перші два роки правління Віктора Януковича? Яким чином суспільство може вплинути на ситуацію в країні? Чи варто сподіватися на зміни від кадрових перестановок в уряді? Чи здатна опозиція кинути справжній виклик владі?

Про це – в інтерв’ю з Анатолієм Гриценком, головою комітету Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони, лідером партії «Громадянська позиція».

– Пане Анатолію, як би Ви підсумували два роки правління Віктора Януковича? На Вашу думку, що позитивного сталося за два роки? І яких помилок припустився Янукович?

Ключова втрата була зафіксована 19 грудня минулого року, коли було зірвано досягнення стратегічно важливої угоди про ЗВТ і Асоціацію з Європейським Союзом. Ми могли поставити крапку в планах Путіна втягнути Україну в якийсь євразійський проект, чітко зафіксувавши те, чого хочуть найбільше громадян – курс на європейські цінності. Ще на початку 2011 була стовідсоткова гарантія, що ця угода буде підписана. Так вважали і в Києві, і в Брюсселі. Та коли відбувся саміт – не захотіли навіть парафувати. Мій прогноз – до завершення виборів угоду підписано не буде.

Ключова помилка Януковича – він втратив перші 100 днів, насправді найпродуктивніших, коли рівень підтримки був 49% серед громадян, а рівень страху серед чиновників був 100%, не внісши жодного законопроекту до парламенту. Міг використати свої владні повноваження. Немає позитивних зрушень. Я хотів, аби вони були. Нової економічної політики не запропонував, борги нарощуються.

– Чи слід чекати на зміни економічної політики в Україні внаслідок нових кадрових ротацій?

Насправді за все, що відбувається в країні, відповідає одна людина – Янукович Віктор Федорович, з жовтня 2010 року. У жовтні, коли він повернув країну до старої Конституції і вніс зміни до 32 законів про владу, він перебрав на себе усі владні повноваження. Тому усі ці кадрові перестановки не мають значення.

Не всі, хто при владі, однакові

– І в уряді на посаді міністра оборони, і в парламенті Ви маєте репутацію освіченого, патріотичного політика. Але на виборах українці голосували не за Вас…

Звичайно, нам владу не спускають із космосу. Люди обирають сільського голову, мера міста, депутата, президента. Обирають того, кого вони хочуть.

Якщо говорити про мою участь у президентських виборах, то за період виборчої кампанії я міг фізично зустрітися з десятками тисяч, і насправді показник в триста тисяч голосів те зафіксував. Але голосують десятки мільйонів. А щоб достукатись до десятків мільйонів, треба увімкнути телеящик. А то величезні гроші, яких у мене не було. Тому за відсутності поінформованості люди роблять той вибір, який роблять. Але я думаю, що перебування на посту президента Януковича матиме стратегічні наслідки для зміни суспільної свідомості. Дотепер часто вибирали в режимі «свій – чужий». Донецьк обрав «свого». Думали, якщо «свій» стане президентом – то буде класно, а тепер переконалися, що не “свого” треба обирати. «Свій» зрадив – і вони це відчули. Не в режимі «свій – чужий», як за футбольну команду, вболівати, а в іншому режимі, в іншій системі координат. “Чесний – злодій”, “професіонал – нездара”, “освічений -з фальшивим дипломом”. Наступні вибори вже покажуть ці суттєві зміни у свідомості людей. Існують міфи, стереотипи у загальному сприйнятті того, що всі однакові: всі в уряді – злодії, всі депутати – сволота, всі журналісти – продаються, а кожного виборця можна купити. Це неправда. Депутати Гриценко, Чечетов, Литвин, Богословська хіба однакові? Ні. Міністр оборони Гриценко, Єжель, Саламатін – однакові? Ні. Так само журналісти. Всі продаються? Неправда. Оце сьогодні потрібно доносити людям. Бо коли вони думають, що всі навколо однакові, в них опускаються руки. Впевнений, на всіх щаблях влади є моральні, відповідальні та професійні люди, їх просто потрібно показати широкому загалу.

– Івано-Франківська область стала першою, де три опозиційні партії – «Батьківщина”, «Фронт Змін» і «Свобода» – домовились про узгодження єдиних кандидатів на виборчі округи. З ким буде домовлятись “Громадянська позиція”?

Я буду дуже обережно добирати слова, коментуючи стан опозиції: не хочу тішити владу. Не дуже правильно, коли на Софіївській площі підписують угоду про спільні дії 10 партій, а на Франківщині три, залишаючи за бортом решту сім. Вважаю: треба не відштовхувати нікого, навпаки, треба об’єднувати опозицію в широкому розумінні цього слова: не тільки парламентські партії чи рейтингові позапарламентські. Треба ставати поряд всім людям, які не сприймають цю владу й цю політику. Важливе об’єднання не тільки «проти», а й «за», яке може сформулювати альтернативне бачення і реалізувати його своїми справами. Ось чому важливо, критикуючи корумповану правоохоронну систему, пропонувати шляхи її реформування. Показуючи, що зовнішня політика Януковича – згубна і призводить до ізоляції, пропонувати, як треба працювати по-іншому, будувати відносини з Росією, Європою. Якщо опозиція в об’єднанні зможе представити себе моральною і відповідальною, тоді, я впевнений, буде переконливою перемога в жовтні.

Люди чекають на переконливу альтернативу

– Як піде на вибори Анатолій Гриценко? За партійним списком чи по мажоритарному округу, враховуючи, що у Вас високий рівень підтримки у Голосіївському районі міста Києва, де Ви проживаєте? Чи використаєте обидва варіанти?

Скажу правду. Це питання не визначене. Ще зарано. Ще деякі ключові позиції не зафіксовано. Наприклад, згідно з законом, на момент, коли ми з Вами розмовляємо, Гриценко має право йти і за списком, і по округу. Але з ймовірністю 95% таке право буде скасовано Тоді доведеться обирати. Це буде рішення нашої партії. І тут нема бажання заховатися від прямої відповіді. Думаю, було б логічно, якщо партія бере участь у виборах, то щоб голова партії очолював список.

– Частка «противсіхів», байдужих і невизначених в українському суспільстві наближається до критичної межі 40%. І зараз головне, аби виборці повірили, що дійсно мають альтернативу владі. Чим «братимете» електорат?

Я скажу одразу, що не люблю слово “електорат”. В ньому є якесь таке зверхнє політтехнологічне ставлення до людей. Думаєте, електорат можна обдурити?! А якщо говоримо про народ, то перед народом потрібно відповідати. Я поділяю Вашу стурбованість тим, що, за даними соціологічних опитувань, 40% і навіть більше ще не визначилися. Вони вже зневірилися в тих, хто зараз при владі або був раніше. Вони шукають альтернативу. Переконаний, що в суспільстві зростає запит на справжність, на правдивість, на моральність, на професійність. Тому будемо пропонувати тих кандидатів від “Громадянської позиції”, які задовольнять цей запит, які дійсно моральні, правдиві, відповідальні. Я можу, дивлячись Вам в очі, сказати, що ми нікого не зрадили: Гриценко як представник “Громадянської позиції” у Верховній Раді, депутати, які були обрані від “ГП” до місцевих рад – ніхто не перейшов на бік влади. Поставте те саме питання лідерам інших партій. Їм буде важко відповісти так само ствердно. Я припускаю, що коли залучені десятки тисяч людей, завжди хтось може схибити. На думку спадають слова Гліба Жеглова: «Ефективність правоохоронної системи визначається не відсутністю злочинів, а здатністю влади ефективно з ними боротися». Миттєва реакція: оступився – перевірили – вилетів.

– Передвиборча кампанія не за горами. Звісно ж, потрібен ресурс. Звідки будете брати гроші?

А у Вас є пропозиції? (посміхається). Можливо, для Вас це буде дивно, але в нас немає централізованого фінансування з Києва. Наша партія розпочалась з Гриценка, зараз вона вже збільшується. Якщо Ви запитуєте, чи є за спиною олігарх? Ні. Якби був олігарх за спиною, то, мабуть, це була б вже не “ГП”. Бо ті партії, які фінансуються з центру… Вимикач виключили, потік грошей перекрили – і організація розсипалась. В нас такого не відбудеться. Все, що створено, – створено щиро. Працює незалежно від того, є вибори чи нема. Люди відчули, що вони мають свою громадянську позицію, стають поряд, відчувають, що їм легше разом відстоювати цінності, права, захищати один одного. Ті люди, які стали поряд з Гриценком, є активними, небайдужими і порядними Громадянами. Вони не прийшли в “ГП” заробити, навпаки, вкладають у нашу спільну справу свої власні ресурси: розум, ідеї, знання, досвід, час. Важливо відчувати лікоть: тут, на Франківщині, відчуваю лікоть Миколи Ладовського.

– І на завершення: чого боїться Анатолій Гриценко?

Ви знаєте, навіть не думав про це. Якщо брати страх через відчуття якоїсь відрази, то намагаюсь стороною обходити отих повзучих рептилій, вужів, гадюк.

А так я знаю, що насправді людину захищає Бог. Я їжджу без охорони. Для людини важливо бути самим собою, поводитися з людьми так, щоб потім не соромно було дивитися в очі. Тоді нічого не страшно.

Розмовляла Тетяна НІКОЛАЄНКО