Днями

ДАІ

Днями знайомий побував в ДАІ через ДТП. Заходить до приміщення і бачить натовп перед дверима в потрібний йому кабінет. Природно, питає: “Хто крайній?” Відповідь стандартна: “Усі крайні!” Ну він, зрозуміло, посміхнувся для ввічливості і спробував уточнити: “Зрозуміло, що всі крайні. Але в кабінет по одному викликають. Так що давайте все ж визначимося з тим, хто позаду”. – “Це вас по одному викликають, – відповідають невесело. – А у нас ДТП на вісім машин.”

Якось

ФОТО

Стояв на балконі, курив. На вулиці вже темно, ліхтарі освітлюють дорогу біля під’їзду мого будинку. Дві дівчини намагаються сфотографувати свої тіні на асфальті і при тому роблять це “дзеркалкою”, та ще й зі спалахом. Засік час. Рівно 6 хвилин ці дві чарівні істоти не могли зрозуміти, чому їм це не вдається.

Колись

КОЛГОТКИ

Знайома пригадала:

– Було це кільканадцять років тому. Відсутність курива в країні. Тютюнові бунти. Цілком пристойно одягнені, інтелігентні на вигляд чоловіки не гребували нагнутися на вулиці за бичком. Я особисто бачила картину: на ринку чоловік, схожий на бомжа, продавав за досить кусючою ціною банку тютюну. Мій чоловік працював тоді на тютюновій фабриці. Зрозуміло, гріх не скористатися ситуацією, щоб поправити матеріальне становище. Але на фабриці на прохідній кожного обшукували – обмацували з усіх боків і перевіряли сумки. За одну знайдену пачку звільняли без оскарження. І тут ми знайшли геніальне рішення. Обшукували тільки до пояса! Словом, я пожертвувала своїми колготками… Чоловік витратив день, щоб навчитися їх правильно одягати і знімати. Зате потім все пішло, як по маслу. І от ситуація: приходить він додому, роздягається і виймає сигаретні пачки з колготок, а тоді починає акуратно їх згортати з ніг, як я його навчила. І ось у цей момент мій дуже інтелігентний тато відкриває двері, очі в нього округлюються, і він промовляє: “М-м-м, Михайле, я потім зайду…” І, не кажучи більше ні слова, виходить в абсолютному шоці. Мій чоловік зі словами: “Василю Миколайовичу, ви мене не так зрозуміли!”, плутаючись у напівстянених колготках, вилітає з кімнати і наштовхується на тещу… Але на цьому комізм з колготками не скінчився. Незабаром сталася ще одна кумедна історія. Стоїмо в довжелезній черзі. Купа народу. Я без будь-якої задньої думки: “Ой, у мене на колготках стрілка пішла, доведеться викидати”. Чоловік (автоматично): “Ні, почекай, я їх ще поношу…” Коли я побачила фізіономії тих, хто стояв поряд, я, здається, почервоніла навіть зсередини. Довелося рятуватися втечею.

І взагалі…

Жив колись суфій, який також був успішним купцем. Він накопичив гору багатства. Один чоловік, який відвідав суфія, був вражений його статками. Він розповідав: “Мені щойно випало побачити такого суфія. Знаєте, він оточений всілякою розкішшю”. Коли про це сказали суфію, він відповів: “Я знав, що я оточений усіма предметами розкоші, але чогось одного мені таки бракувало. Тепер я вже знаю, що того дня, коли прийшов той чоловік, моя колекція предметів розкоші стала завершеною”. Хтось запитав його, що ж стало тим останнім предметом розкоші. “Останній предмет розкоші – мати когось, хто заздрить тобі”, – була відповідь суфія.