Попри те, що атмосфера в українському політикумі вже довший час і так наелектризована до краю, ще більша напруга спостерігалася минулого тижня. У п’ятницю, 3-го жовтня, якраз спливав місячний термін для відновлення старої або ж утворення нової коаліції, у випадку змарнування якого президент отримував право розпустити парламент і оголосити дострокові вибори. Країна завмерла в очікуванні, однак не сталося ні того, ні іншого. Натомість українські політики потішили народ новими, м’яко кажучи, нетрадиційними ходами.

Юлія Тимошенко несподівано погодилася практично на всі ультиматуми «Нашої України». На практиці це реалізувалося під час дружного голосування колишніх коаліціянтів НУ-НС і БЮТ за відміну законів, прийнятих на початку вересня: про Кабмін, СБУ, тимчасові слідчі комісії у парламенті. Спікер Арсеній Яценюк на радощах проголосив, що коаліційна єдність відновлена, та все-одно каменем спотикання залишилася узгоджена позиція по Грузії.
Очевидно, через те, що БЮТ ніяк не наважиться на вимогу «Нашої України» назвати Росію агресором, оголошення про відновлення демократичної коаліції не пролунало ні надвечір 2-го, ні вранці 3-го жовтня. У свою чергу Блок Литвина, на якого покладалися певні сподівання щодо відновлення демкоаліції у розширеному форматі, відмовився від подальшої участі у переговорному процесі, назвавши його устами Олега Зарубінського «політичною завісою для затягування часу й оголошення дострокових парламентських виборів».
Таким чином, подальша доля Верховної Ради шостого скликання опинилися в руках виключно Віктора Ющенка. Але з указом  про розпуск парламенту та дострокові вибори він вирішив не поспішати. Принаймні не так сильно як напередодні з візитом до Львова, коли через буцімто несправність свого літака Ющенко забрав літак у Тимошенко, яка поспішала на газові переговори з Путіним. Відповідно, вирушити до Москви у нагальній для держави справі Юлії Володимирівні довелося чартерним рейсом з порушенням безпеки перельотів для посадовців такого рангу.
Випадок з літаками для українських керманичів став найрезонанснішою подією минулого тижня, обріс версіями, домислами, анекдотами. Симпатій до президента у них мало. Адже, коли глава держави летить садити кущ калини на відкритті школи і публічно порозмірковувати про політичний «роман на стороні», то це трошки інакше, ніж домовлятися з роздратованим ним же (оцінками подій у Грузії) російським прем’єром про постачання газу за старими цінами.
До речі, однозначне прийняття Ющенком позиції Саакашвілі у російсько-грузинському конфлікті, яку навіть у Грузії сприймають не усі (скажімо, екс-голова грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе), стало однією з причин виходу із Народного Союзу «Наша Україна» чільного партійця, одного з головних технологів перемоги Віктора Андрійовича в 2004 році Ігоря Жданова.
Тим часом, добряча діра утворилася і в, як здавалося, тісних рядах передового загону Партії регіонів, – її несподівано покинув «3-ій номер» передвиборчого списку Тарас Чорновіл. Повідомляючи про це минулого четверга, Тарас В’ячеславович прокоментував останні дії своєї партії гуцульською коломийкою: «Світить місяць, світить ясний – за гору сховався, // Я подумав, що я перднув, а я просто всрався».
Разом з тим, видається, що подібний казус стався не тільки в середовищі «регіоналів». Навіть, якщо у вівторок внаслідок заанонсованих останніх консультацій президента зі «своєю» фракцією країні вдасться уникнути позачергових виборів, таке враження залишиться ще надовго.

 

Тарас ТКАЧУК