Коні здіймаються на диби, вершники падають від ворожих списів, козацькі шаблі стинають польські голови, польські гусари топчуть кіньми тіла убитих козаків, полем розкидані відрубані голови. Не чути лише свисту шабель й стогону поранених. Все решта – по-справжньому. До Дня міста у Пасажі Гартенбергів буде виставлено унікальну панораму битви під Жовтими Водами франківського скульптора Ярослава Булки.

Молодий митець витратив понад два роки на відтворення баталії, щоб довести самому собі, що зможе відтворити у глині фрагмент битви й відродити популярність скульптури в українського глядача. “Я обрав битву під Жовтими Водами, бо це найперша битва з початку визвольних змагань. Надихнув фільм про Тараса Бульбу. З дитинства люблю історію, хоча сама війна мене не захоплює. Як і всі хлопчики, маю потяг до зброї та цікавлюся битвами”, – пояснює скульптор, усміхаючись. Перед початком роботи довелося погортати чимало історичних книг, щоб точно відтворити зовнішній вигляд та амуніцію польських крилатих гусарів, козаків та їх татарських союзників.

Оскільки все по-справжньому, Богдана Хмельницького на полі битви немає, хоч такий персонаж міг би стати родзинкою панорами. “Гетьмани не брали участі у боях”, – резюмує Ярослав Булка. 94 глиняні скульптурки – це лише фрагмент грандіозної битви під Жовтими Водами 1648-го року, у якій, за загальними підрахунками, брало участь майже 30 тисяч вояків. Воїни Ярослава Булки народилися з коломийської глини. “Кожну фігурку ліпив сидячи десь 4-5 годин. Після цього страшенно болять очі й спина”. Готове військо випалювалося у печі й одягнулося в сріблясті шати – скульптурні панорами найкраще виглядають монохромними.

Скульптурна баталія висотою в кількадесят сантиметрів умістилася на дерев’яному подіумі довжиною метр на два. Здається, що просто з вершини гори спостерігаєш за битвою десь унизу. Відчуття справжності не покидає: гриви коней та плащі польських крилатих гусарів розвіваються на вітрі, виблискують кульчики у вухах козаків, відтворено найдрібнішу пластику тіл, коли шпортається кінь чи хтось ухиляється від замаху шаблі. Наче на мить за твоїм бажанням зупинився час й учасники битви завмерли у напіврусі. Якщо натиснути на кнопку часу, шаблі зітнуть голови, списи проштрикнуть тіла, зашпортані коні впадуть. “Це агонія. Війна – це завжди агонія і божевілля. Деколи свої рубали своїх, але тут таких немає”, – каже скульптор.

До відтворення баталії Ярослав не намалював жодного ескізу. “У мене все в голові сидить. Картинка в голові, а руки ліплять”. Завершивши панораму, він почав шкодувати, що немає ескізу, який можна було б комусь згодом показати. “З трьох років я вже знав, що стану скульптором. Ніколи себе ніким іншим не уявляв. Малювати я почав, як каже мама, ще коли не вмів ходити, а у дворічному віці почав ліпити з пластиліну. Моє захоплення помітила вчителька малювання і у 8-му класі відвела мене у майстерню до Ореста Голоневського в Інституті мистецтв”, – розповідає скульптор.

Після закінчення Інституту Ярослав Булка мало не збився зі свого творчого шляху – батьки настійливо просили сина знайти собі порядну роботу. “Але я не хотів. Я пробував працювати не за спеціальністю і зрозумів, що це не моє. Я хочу малювати, ліпити – хочу ціле життя займатися творчістю. В Україні мало скульпторів. Скульптура зараз потроху відходить, мене це зачіпає. У мене дуже багато ідей. Я дуже хочу відродити в Україні популярність скульптури, – ділиться скульптор своїми мріями. – Хочу взятися за битву – знищення перших християн за часів Римської імперії. Їх травили левами і тиграми. А також задумав зробити скульптурні копії картин Рубенса про полювання царів на гіпопотама і полювання царів на левів і тигрів”.

Битву під Жовтими Водами Ярослав Булка мріє показати також київському глядачеві. Здавати композицію в музей не має наміру. Цікаво, чию колекцію прикрасить унікальний витвір талановитого франківського скульптора?

Наталка ГОЛОМІДОВА