3 місяці вільного часу жінки присвячують волонтерству.
Світлана – слюсар 4 розряду і виконує обов’язки діловода, веде кадрові питання, а ще, окрім того, вона одна з гурту волонтерок, які плетуть шкарпетки для військових.
Про це повідомили на Facebook-сторінці АТ “Івано-Франківськгаз”.
Світлана розповідає, що плете з дитинства, а навчила її мати.
Свого часу жінка багато плела для себе. А зараз, коли з’явилась можливість свої вміння застосувати для допомоги ЗСУ, то звичайно, з радістю погодилась.
«Раніше шкарпетки в’язала лише для дитини, але масштабувати досвід виявилось досить легко. Тож коли Сніжана (голова профспілки косівської дільниці АТ «Івано-Франківськгаз») запропонувала в’язати шкарпетки для наших колег-газовиків, які зараз у ЗСУ, погодилась ділитись досвідом з іншими дівчатами», – розповідає Світлана.
Зараз у гурті косівських волонтерок постійно близько 15 дівчат.
Рахунок готових пар шкарпеток йде вже на сотні. 3 місяці вільного часу дівчата присвячують волонтерству.
Шкарпетки плетуть з натуральної вовни найбільш ходових розмірів від 39 до 42.
Світлана особисто сплела вже понад 30 пар шкарпеток. Жінки розповідають, що на виготовлення однієї пари йде день, інколи – два-три, все залежить від кількості вільного часу.
“Відгуки від військових позитивні, кажуть тепло і одразу почуваєшся комфортно”, – підкреслює волонтерка.
Також волонтерський актив працівників косівської дільниці АТ “Івано-Франківськгаз” долучаються до різноманітних волонтерських ініціатив: допомагають у виготовленні окопних свічок, а також виготовленні домашньої консервації.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи