Інформаційні війни не менш руйнівні порівняно з фізичним полем бою. Адже йдеться про вплив не на матеріальні об’єкти, а на наші емоції, інтелект, психіку. Тому інформаційна війна є одним з вирішальних факторів перемоги. Від того, як за кордоном сприймають події в Україні, залежить і рівень політичної підтримки, і масштаби допомоги та запроваджених проти агресора санкцій.

Ще один метод боротьби

Для України це більше ніж війна, йдеться про геноцид, який активно супроводжується російськими хвилями дезінформації і психологічними кампаніями. Тому українські медіа – це ще один метод боротьби проти окупанта.

Війна стала періодом значних випробувань для журналістики. Виживати регіональним ЗМІ в Україні було й так нелегко з різних причин: труднощі з фінансуванням, незначний рекламний ринок, проблеми з кадрами. Після повномасштабного вторгнення десятки ЗМІ опинилися на межі існування.

Окрім того, що тепер журналістам доводиться працювати вдвічі більше, часто цілодобово, без реклами медіа втратили ще й більшість прибутків. Та навіть саме існування багатьох ЗМІ, які мають багаторічну історію, стало під питанням. 

Станом на 1 вересня 2022 року внаслідок вторгнення припинили мовлення 128 мовників. 124 компанії частково або повністю втратили обладнання. Сума матеріальних втрат, за підрахунками мовників, становить понад 10 мільйонів доларів. Тисячі людей залишилися без роботи.

Бракує фінансування

В умовах великої війни фінанси є ключовою потребою українських локальних медіа, які є потужною зброєю проти російського ворога. 

Російське вторгнення фактично зупинило рекламний ринок, відповідно редакції, аби вижити, змушені будувати нові моделі власного фінансування з нуля.

У час війни медіа частково можуть отримувати фінансування через:

• Грантова підтримка. Найпоширеніша модель, яка стала порятунком для багатьох медіа. Є грантова підтримка окремих проєктів або редакції загалом. Гантові дотації у перші місяці війни убезпечили чимало редакцій від закриття, а також стали рушієм урізноманітнення контенту.
• Договори з органами місцевої влади на висвітлення їхньої діяльності – ще один дієвий кейс для локальних медіа. Працюючи у такому форматі, важливо не порушувати при цьому журналістських стандартів. У будь-якому разі співпраця з органами влади не має впливати на редакційну політику медіа.
• Підтримка донатами від власної аудиторії. Тут здебільшого відсоток фінансування незначний, бо в умовах війни читачі підтримують ЗСУ і волонтерські ініціативи.

Те, заради чого боремося

Попри всі труднощі в медіаресурсів сильно виросла аудиторія: телевізійна, радійна, особливо діджитал. Виріс рівень довіри. В рази збільшився запит українців на новинний контент. 

Роль ЗМІ в умовах війни має кілька важливих функцій:

• Вчасне інформування про те, що відбувається.
• Фіксування воєнних злочинів Росії в різних сферах.
• Розголос на весь світ.
• Правдиві ЗМІ на противагу фейковим російським новинам.
• Корисні матеріали, де журналісти доступно пояснюють те, що зараз дуже важливо для різних категорій людей, наприклад, як отримати грошову допомогу від держави, як не стати жертвою шахраїв тощо.

У захоплених містах росіяни одразу міняють прапори, вмикають російську музику, гімн, знищують літературу і українські ЗМІ. Бо культура і інформаційний простір – це справді потужні методи боротьби. Росіяни ведуть дуже агресивну політику саме на культурній ниві.

За даними Національної спілки журналістів України, за 11 місяців війни російські військові вбили щонайменше 47 працівників українських та іноземних ЗМІ, доля ще кількох залишається невідомою. Щонайменше восьмеро з них вбили під час виконання професійних обов’язків.

Це дуже великі цифри, зважаючи, що за даними Міжнародної федерації журналістів, за увесь 2021 рік в усьому світі вбили 45 журналістів, з них лише 6 у Європі.

Поки новинні сайти розвінчують фейки росіян щодо ситуації на фронті, українські медіа про культуру також змінили вектор своєї роботи, підлаштувавшись під умови інформаційної війни.

Російський ринок значно більший за український – просто тому, що населення Росії становить 145 мільйонів проти 41 мільйона в Україні. Тож завдяки економії на масштабі, видати книгу російською мовою значно дешевше, ніж українською. Те саме стосується музики, фільмів, телевізійних шоу тощо. Тому український культурний продукт потребує підтримки, зокрема і державної.

Важливо, що саме через ЗМІ і культурні продукти міжнародна спільнота починає розуміти, чому і за що українці воюють, чому для нас не байдуже захоплення наших територій.

При цьому роль культури – фундаментальна. Її вплив на країну та людей не можна оцінити якимись кількісними показниками. Проте в підсумку – це саме те, заради чого ми боремося з ворогом.