Відділ ювенальної превенції розшукує 14-річного хлопця, який 11 квітня близько 08:00 вийшов з центру та досі його місце перебування невідоме.
Зниклий – Барнич Арсен Богданович, 2008 року народження, житель міста Калуш.
Прикмети розшукуваного: зріст 155 см, худорлявої тілобудови, волосся коротке, світло-русявого кольору.
Неповнолітній був одягнений у чорну куртку із капюшоном та спортивні штани чорного кольору.
Правоохоронці звертаються до громадян та представників ЗМІ, які зможуть допомогти встановити місцезнаходження Арсена Барнича, або надати іншу корисну інформацію:
“Просимо негайно телефонувати на лінію «102» або інформувати відділ ювенальної превенції УПД ГУНП в Івано-Франківській області за телефонами: (0342) 79-03-23, 0961350454”, – йдеться в повідомленні.
Вихованця Долинського обласного центру соціальної підтримки дітей та сімей “Теплий дім” Івано-Франківської міської ради виявили у Калуському районі. Жодних протиправних дій щодо Барнича Арсена Богдановича скоєно не було. Його життю та здоров’ю нічого не загрожує.
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи