Щойно почалася розмова з журналістами видань Івано-Франківщини, Василь Бартків змушений був прийняти терміновий виклик через Скайп від ділового партнера з Німеччини. Пан Василь вільно спілкувався німецькою мовою. Закінчивши розмову, сказав: «Німецьку вивчив недавно. Англійською також спілкуюся… As many languages you speak, so many times a human you are. Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина…»

– Пане Василю, як Ви оцінюєте перспективи України в геополітичниму контексті? Чи є якась прийнятна для нас перспектива в цьому кризовому і конкурентному світі?

Що стосується України і її майбутнього, то з такою владою в України майбутнього немає. Наша країна повернулася до застосування правової системи за прикладом «опричництва» часів російського царя Івана Грозного для розправи з політичними опонентами. І тому, якщо процеси ці не зупиняться, Україну чекають страхітливі часи. Не хочу бути поганим пророком і нагнітати людям страхи, але ми повинні всі спам’ятатися – «що ми робимо, куди йдемо?»

– То на що сподіватись? На тиск на українську владу з-за кордону?

Світ розчарований Україною. Сьогодні в нас з’явилися політичні в’язні. Це виводить Україну з європейського партнерського контексту. Якщо раніше Україна, попри всі недоліки влади, демонструвала світу ріст демократії, толерантності, то зараз ми скотилися до рівня країн, де люди переслідуються за політичні погляди.

Сьогоднішня влада також робить ту ж помилку: вони знову переконані, що прийшли назавжди. Але ця влада колись стане «колишньою», і я переконаний, що це «колись» настане дуже швидко.

Реально, як бізнесмен, відчуваю, що з нами зараз не хочуть контактувати навіть ті закордонні партнери, з якими ми працювали десятки років. Тому що вони, партнери з Європи, мене питають: «А які ти можеш дати гарантії, що ми зараз проінвестуємо в Україну, а завтра якийсь, перепрошую, «хрін з влади» це не відбере?» А я не можу дати жодних гарантій.

Тому – ще раз: з цією владою, з цим неадекватним прем’єр-міністром, нас нічого, крім поганого, не чекає…

– А в чому неадекватність нашого прем’єра?

У наші вузи приїжджають студенти з Африки і через рік говорять і слухають лекції українською мовою. А людина, яка майже все життя живе в Україні і не спромоглася вивчити українську мову, є для мене неадекватною.

Наш прем’єр не може за все життя вивчити мову того народу, який зрештою його утримує! Ця людина є настільки консервативною, що ні про які реформи, навіть найменші зміни, які вкрай нам потрібні, не може йти жодної мови.

– Ваш досвід політика і нардепа, наскільки відомо, поєднує в собі не лише законодавчу роботу, але й конкретну роботу в середовищі виборців. Що Ви зараховуєте до своїх здобутків?

Я працював як народний депутат в 2002-2006 роках у Долинському виборчому окрузі на Івано-Франківщині. Працював дуже активно при тому, що був обраний не за мажоритарним округом, а за списком «Нашої України». Але розумів, що можу допомогти людям, і намагався допомагати людям в міру своїх можливостей.

Я є автором поправок до Закону України “Про внесення змін до Закону “Про статус гірських населених пунктів”, згідно з яким додатково 40% населених пунктів області отримало статус гірських з відповідними пільгами та доплатами їх мешканцям.

Крім того, продовжую допомагати своїм землякам і після 2006-го року. В мене просто є моральна потреба допомагати їм, жителям гірського бойківського краю. Повірте, горянам важко жити при теперішній скруті. Сьогоднішні проблеми українців в Карпатах стають вдвічі гострішими. Адже там немає ані родючої землі, ані розвиненої інфраструктури.

– І яка там, на Бойківщині, ситуація зараз?

Долинський округ сьогодні виглядає, ніби якийсь «експериментальний». Сюди приїжджають якісь люди з екзотичними прізвищами, нишпорять по селах, дарують людям баяни, роздають наліво-направо якісь дрібні суми грошей, дарують Біблії, на які ставлять свої печатки, одягають гуцульські строї, в яких виглядають комічно… Вони кажуть, що нібито все життя мріяли покинути Київ і оселитися в Рожнятові чи Калуші… Але якщо люди їм повірять у черговий раз і проголосують, то наступного дня після виборів вони щезнуть, тому що мета в них банальна і примітивна – обдурити, підкупити, використати «аборигенів», як вони висловлюються про наших людей.

Як юрист, я зі своєю командою напрацював законопроект про відкликання таких депутатів-шахраїв. Якщо в тебе, чоловіче, є така «жага» до дрібної благодійної діяльності, до роздачі «слонів, баянів, подарунків», то навіщо тобі депутатський мандат? Де логіка? Де ти був вчора і де ти будеш завтра? Можу сказати, що з 2002-го року я жодної своєї благодійної програми не призупинив. Навіть тоді, коли мажоритарних виборів не було і не «проектувалося». Допомагав і буду допомагати своїм землякам-бойкам незалежно від того, де я сьогодні і де буду завтра. Для мене Бойківщина – це не намальований на карті округ, а моя Батьківщина, мій Дім, перед яким маю довічний обов’язок.

– То Ви плануєте брати участь у виборах до Верховної Ради?

Я зараз поставив би перед будь-яким депутатом дуже високу планку щодо системного вирішення проблем нашого реально хворого суспільства. І я сам собі ставлю питання – чи готовий я відповідати тій планці, тому рівню вимог. Але знаю, що стосується мене, то своїм завданням як депутата ставив би найперше – законотворчу діяльність, написання загальнонаціональних законів. Паралельно буде існувати система благодійних програм. В цих благодійних програмах буде пропрацьована система роботи і прийняття рішень. Бо часто для людини депутат являється останньою надією на вирішення її проблеми. Скажімо, якщо людині без засобів потрібно сьогодні негайно робити операцію, то я не можу такій людині розповідати про програму реформування медичної галузі, яка в перспективі вирішить подібні проблеми. В мене були випадки, коли я надавав свій автомобіль і людину везли до Києва прямо на операційний стіл… Тому всюди і завжди треба реагувати на ситуацію залежно від обставин.

– Вас знають як активного учасника Помаранчевої революції. Роки, що минули від подій 2004 року, принесли кожному з політиків певний досвід. Яка Ваша оцінка змін і набутків України за останніх сім років?

У житті Української держави, особливо за останніх п’ять років – нібито короткий відрізок часу, чи не так? – змінилася ціла епоха. Україна за цей час встигла пережити низку «ситуативних станів»: яскраве пробудження національної свідомості в 2004-му році, розчарування від того, що те пробудження в результаті, на жаль, не трансформувалося у щось очікуване й бажане. Нічого реального українці не отримали.

Сказати, що ми зараз маємо ситуацію кращу, аніж в часи так званої «кучмівської епохи», як на мене, немає підстав. Можна навіть стверджувати, що тепер ситуація є гіршою. В першу чергу, тому, що люди тепер нікому і ні в що не вірять. Вони відкликали свій кредит довіри до політиків. Єдине, що може тішити: на тлі політичної зневіри все ж таки, попри все, триває процес духовного відродження. Я впевнений, що він триватиме й далі, він нас колись виведе на нові моральні рівні, але цей процес еволюційний, повільний.

– Якщо говорити про реформування, то виникає питання про те, хто може провести ефективні реформи? Влада – зверху?

За своєю суттю реформа як така, реформа як еволюційний шлях, можлива лише «зверху». Бо «реформа знизу» – це вила, граблі, коси і революція – насильство і кров… Якщо говорити про більш м’які форми протесту – мітинги, пікети і тому подібне, то вони зараз, як бачимо, неефективні.

Якщо ми у 2004 році йшли на Майдан за велінням совісті, то зараз такі форми протесту стають все більше і більше, перепрошую, банальним бізнесом. Окремі люди (професійні мітингувальники) готові брати участь у таких протестах, але, на жаль, майже виключно за гроші. Й у цьому також винна влада, як, зрештою, і опозиція, які помінялись сьогодні місцями. Хоча істинний протест уже зріє та загрожує зрушеннями.

Для здійснення справжніх реформ владні мужі повинні зрозуміти, що вони, їхні діти, їхні онуки також будуть користатися плодами цих реформ. Не відокремлювати себе від людей – тут люди, а тут влада, закрита мурами, охоронцями, днями і годинами прийому громадян…

На завершення розмови з журналістами Василь Барків привітав краян з наступаючим Благовіщенням та Великодніми святами та побажав землякам любові до ближнього, віри, надії у зміни на краще.