Втікаючи на викраденій ВАЗівській “дев’ятці”, затриманий 29-річний мешканець Івано-Франківської області скоїв наїзд на поліцейського, який намагався заблокувати йому рух.
11 травня близько 17:00 на оперативну лінію “102” надійшло повідомлення про те, що у селі Сокільники Львівського району невідомий чоловік, розбивши вікно в дверцятах, незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-21099.
Був оголошений план “Перехоплення” – до переслідування викраденого автомобіля були задіяні екіпажі реагування патрульної поліції територіальних підрозділів поліції Львівщини, співробітники Управління поліції охорони у Львівській області, а також патрульні поліцейські.
Близько 17:15 у селі Лисовичі Стрийського району зловмисник вчинив наїзд на поліцейського Управління поліції охорони у Львівській області, який разом з іншими поліцейськими блокував рух викраденого транспортного засобу. Внаслідок наїзду правоохоронець отримав тілесні ушкодження та в подальшому був доставлений до лікарні.
Продовживши переслідування, поліцейські реагування патрульної поліції Стрийського районного управління поліції заблокували автомобіль втікача та затримали його в порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України. Особу затриманого встановлено – ним виявився 29-річний мешканець Івано-Франківської області.
За фактом слідчі відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції відкрили кримінальне провадження за ч.1 ст.289 (Незаконне заволодіння транспортним засобом) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання – обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Окрім того, слідчі Стрийського районного управління поліції відкрили кримінальне провадження за ч.2 ст.345 (Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу) Кримінального кодексу України. Максимальне покарання, передбачене санкцією цієї статті – до п’яти років позбавлення волі.
Досудове розслідування триває, невдовзі суд обере затриманому запобіжний захід.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює