Військовослужбовець Микола Воропай разом з донькою Марією Гльозою мали в Маріуполі успішний бізнес з виготовлення деревʼяних сувенірів. Та через повномасштабне вторгнення усе майно втратили, домівка згоріла, а виробництво припинили. Проте родина підприємців не здалася, і тепер відновлює справу в Івано-Франківську.

“Мій батько проходив службу з 2014 року у морській охороні, це прикордонна служба. А два роки тому він звільнився та вирішив почати бізнес. Батько завжди любив займатися з деревом, у нас був свій лазерний верстат”, – розповідає Марія.

Виробництво отримало назву “Велес” від імені язичницького бога торгівлі. Таку назву Микола Воропай обрав самостійно, пише “Східний варіант”. 

Серед продукції були підставки під чашки, коробки для квітів, чайні будиночки, настільні органайзери. Марія каже, що справа йшла доволі успішно: “Під кожну людину знаходився свій товар”.

Вона займалась виготовленням макетів, а її батьки – виробництвом сувенірів. Завдяки умінням графічного дизайну, Марія могла підготувати будь-який дизайн, який хотіли клієнти. У цьому була перевага магазину. 

Продаж відбувався через соціальну мережу Instagram. Родина планувала відкрити свій власний магазин у місті, проте не встигла – розпочалось повномасштабне вторгнення. 

Вранці 24 лютого родина зібрала речі та поїхала до Дніпропетровської області. Чоловік Марії, теж військовослужбовець,  залишився у місті для його захисту від окупантів, батько теж повернувся на службу. 

Чоловік Марії отримав кульове поранення у ногу. На заводі Ілліча його прооперували медики. 12 квітня з території заводу він потрапив до ворожого полону. Під час перебування в Оленівському СІЗО лікарі сказали, що є загроза втратити ногу. 

“Я думаю, що через це поранення його й обміняли у червні минулого року. Це був один з перших обмінів. Він подзвонив мені й сказав: “Нас поміняли”. Це був наш перший звʼязок з 25 березня. Пів року він проходив операції, реабілітацію. Зараз вже повернувся на службу”, – розповідає Марія.

Батько Марії теж залишався у Маріуполі та тримав його оборону. У нього своя історія виходу з міста, про яку Марія поки що не може розказати. Зараз він також повернувся на службу та продовжує захищати нашу країну.  

У Маріуполі родина втратила будинок, майстерню, фотостудію. Окупанти знищили все обладнання та інструменти виробництва. 

“Були станки, які тільки-но купили й ще навіть не спробували” – каже Марія.

Та навіть попри усі пережиті випробування, родина вирішила взяти другий шанс.  

Після трьох місяців перебування у Дніпропетровській області, Марія переїхала до Івано-Франківська. Каже, що вони з чоловіком ще до повномасштабної війни думали переїхати до західних областей. Але Львів для них був трохи шумним та перенасиченим, тому вибір зупинився на Франківську.

Одного разу у гості приїхав тато Марії та запропонував поновити діяльність з виготовлення деревʼяних сувенірів. Микола Воропай виграв грант від Українського ветеранського фонду, гроші з якого пішли на перезапуск виробництва. Назву вирішили взяти нову – “ARTнація”.

Марія каже: “Ми вирішили, якщо все починається з нуля, то й назву треба нову”. 

Для роботи створили нову сторінку в Instagram, дизайнерські макети використали ті, що залишились ще з Маріуполя. Спочатку це була така ж продукція, що й до війни, – підставки під кружки та телефони, настільні календарі з дерева, серветниці, магніти, брелоки та інше.

“У нас є й нова ланка виробництва. Ми придбали вишивальну машинку. Зараз опановуємо її, адже це зовсім нове для нас. Але сподіваємось налагодити випуск футболок, екоторбинок і може кепок з вишивкою. Зараз почали співпрацювати з маріупольською сувенірною крамничкою, виготовляємо замовлення”, – розповідає Марія.

Марія працює зараз сама, адже чоловік та батько на службі. Зізнається, що поки встигає все робити, але найближчим часом будуть розвиватися та розширювати колектив. 

Читайте також: Щоб не боятися, співали «Ой, у лузі…»: як переселенка «дорогою смерті» втікала з окупації до Франківська