«До кінця року місто отримає новий коллектор», – Руслан Марцінків.

6 квітня 2012 року відбувся брифінг секретаря Івано-Франківської міської ради Руслана Марцінківа з приводу будівництва нового каналізаційного колектора.

На набережній ім. Василя Стефаника розпочалося будівництво нового каналізаційного колектора. Потреба у ньому назріла ще давно…

Секретар Івано-Франківської міської ради Руслан Марцінків запевнив: “Будівництво цього колектора – це спільний проект міста та приватної будівельної структури. Загальна вартість робіт складає понад 26 млн. гривень. Його загальна протяжність – понад 4 кілометри. Володимир Балагура погодився виконати ці роботи. Хочу зазначити, що насправді цей колектор має величезне значення для міста. Він зможе задовольнити потреби будинків на Набережній, Крихівців, Драгомирчан… Після завершення встановлення комунікацій фірма оновить частину дорожнього покриття на вулиці Набережній. Усі роботи плануємо завершити до кінця цього року».

(Офіційний сайт Івано-Франківської міськради, http://www.mrada.if.ua/, правопис збережено)

У рік 7 520 [2012]. Мали того року вельми назрілу [потребу] в городі галицькому. Роками уже терпіли усі нужду [і малу, і велику] – і смерди водоканальні, і бояри забудовні, і городяни звичайні, а найбільше ж ті, що хороми собі поставили біля [калинового] мосту на ріці бистрій Смородині. І як вони уже не викручувалися, як ноги не переплітали, як не пританцьовували, все нестерпнішою ставала [нужда] їхня, а потреба щораз більше у них назрівала.

Десятий рік минав, як не було городянам галицьким ніякого [полегшення] у їхній потребі великій. Бо скільки не тужились [депутати], на вічах своїх засідаючи, аж очі їм вилізали, та грошей казна ніяких [не виділяла].

І по нужді великій пішли тоді депутати у більшості своїй до писаря [свободного] мудрагеля Руслана за прозвищем Марципана. Він же глянув на календар [політичний], потім на стелю погляд перевів, щось в умі своєму перемножив, тоді поділив [на три] і мудро прорік, що діло – труба, але вже до виборів труба сеся [каналізаційна] має бути змонтована і буде їй ім’я Коллектор.

Став же тоді Руслан на повен зріст, узяв у руку свою трубу іншу, [мобільну] та голосом гучним закликав до себе боярина Володимирка на прозвище Будівельна Структура. І став Володимирко перед писарем, як лист перед травою, і сказав, аки пацан выдповыдальний, що зробить [все, що в його силах], склав у лілію три пальці в кишені і, під словного [пластуна] закосивши, тричі вигукнув “скоб”.

Вийшов тоді на берег [крутий] ріки бистрої Смородини писар Руслан на прозвище Марципан та повелів радіти всім холопам набережним, крихівецьким та драгомирецьким, бо полегшення велике відчують вони. І вихлюпнулась [радість] велика з хоромів городських на улиці весняні, город галицький по самі вуха затопивши.

НОРВАКС