Блакитні берети: історії франківців, які брали участь у миротворчих місіях (ВІДЕО)

    • Опубліковано: Автор: Наталя Мостова

    Франківські кінологи Володимир Струсінський та Руслан Третяк, а також військовослужбовець Нацгвардії Петро Грималюк брали участь у миротворчих місіях у Косово.

    Володимир Струсінський

    “ООНівський” берет з кокардою і нарукавний шеврон — ці речі начальник кінологічної служби поліції області Володимир Струсінський зберігає у пам’ять про свої п’ять миротворчих місій у Косово, у яких він брав участь у 2004-2005 та 2007-2008 роках, розповідає “Суспільне”. 

    Володимир каже: аби поїхати у місію, потрібно було скласти іспити з собакою, які приймали іноземці. Для першої поїздки він пройшов випробування з четвертої спроби, для другої — з першої.

    “Треба було бути кращим, щоб туди потрапити. Якщо ті, хто претендував у спецпідрозділ, здавали фізичну та вогневу підготовку, то у нас головну роль відігравала робота з собакою. Іспити у нас приймав швед. Кожного року вони мінялися. Перший раз я потрапив у місію з четвертої спроби: два роки через кожних шість місяців я їздив, поки не склав екзамен з собакою”, — розповідає чоловік.

    У Косово, де відбуваються протистояння сербів та албанців, Володимир працював кінологом з пошуку вибухових речовин і зброї.

    “Ми працювали на кордонах. Кожен день було по три зміни в аеропорту, цілодобово перевіряли усі вантажі. А також були спецоперації, тобто обшуки якісь, замінування — це все ми їздили. Коли я там був, то було більш-менш спокійно. Були десь заворушення, але там всюди блокпости стоять, усюди — американські, європейські бази поліції та військових. Там дуже багато військових було на той час. Куди б ти не їхав, усюди військова, поліцейська машина. Багато нас було”, — ділиться спогадами Володимир Струсінський.

    Він вважає, що в Косово миротворча місія була необхідна, бо там не було армії, поліцію лише почали формувати.

    “Для світу теж було потрібно, бо зменшилися сутички і кровопролиття. Це все зупинилося на певному відрізку часу”, — каже Володимир.

    Чоловік розповідає, що досвід миротворців, які працювали у такій сфері, як він, був цінним для розвитку кінологічної служби у світі та в Україні зокрема.

    “На той час кінологічна служба в Косово лише починала розвиватися, вони відправляли своїх кінологів на підготовку і все одно наші були. Це був єдиний на той час батальйон з кінологічним напрямком. Такого у світі ще не було. Обмін досвідом дав своє: ми проводили заняття з поліцейськими-кінологами та військовими кінологами з інших країн. Багато навчилися тоді. Для України це був сильний поштовх для розвитку кінології”, — говорить Володимир.

    Він вважає, що саме в Косово дали поштовх для розвитку такого напрямку в кінології як пошук вибухівки та зброї. Там з’явилися нові методики дресирування собак.

    Руслан Третяк

    Перебував у миротворчій місії у Косово у 2005-2006 роках і колега Володимира — заступник начальника кінологічного центру Руслан Третяк. Чоловік розповідає: там разом зі своїм собакою Руді займався пошуком наркотиків в аеропорту столиці Косово і на кордонах з Македонією та Чорногорією.

    Пройти відбір до лав миротворців вирішив, щоб “по-перше, підтвердити свою кваліфікацію, бо відбирали найкращих і, по-друге, хотілося приєднатися до сім’ї миротворців”.

    “Будь-яка робота миротворця, я думаю, є важливою. Ти приїхав туди. Дивишся: є одна сторона конфлікту, є інша. Не можеш підтримувати ні ту, ні іншу сторону. Треба нейтралітет зберігати. Там був дуже сильний трафік наркотиків — наркотики йшли в Європу через Косово. І наша основна робота була — “присікати” цей трафік. Це зменшувало кількість наркотиків у Європі”, — говорить Руслан Третяк.

    Руслан Третяк каже: після участі в місії він удосконалив методи дресирування собак.

    • “Я вже був добрим фахівцем, але там специфіка роботи була інша. Ми тут звикли до одного режиму: вважали, що собака 15-20 хв. працює і треба відпочивати. Там, бувало, ми працювали по дві-три години без перерви. Ми навіть не думали, що собаки можуть бути настільки витривалі й стільки можуть шукати”, — згадує Руслан Третяк.

    Щодо миротворчих місій в Україні, то, Руслан вважає, що можливо колись це буде потрібно, але не зараз. “Я вважаю, зараз (миротворчі місії — ред.) не потрібні, бо нас немає з ким мирити. У нас є ворог, якого треба нищити. Можливо, коли ми вийдемо на свої кордони, можна буде вводити миротворців, бо це зумовить менші обстріли з території РФ. Проте зараз — їх “вибивати” треба”, — ділиться роздумами Руслан Третяк.

    Петро Грималюк

    Військовослужбовець Нацгвардії України Петро Грималюк у 2003-2004 роках під час миротворчої місії у Косово працював у міліції, виконував завдання патрульного.

    “Нам на роботі запропонували, що ми можемо поїхати у місію. Поїхали у Київ на відбір, він був дуже жорсткий. Дев’ять людей на одне місце претендувало. Хотілося перевірити себе і, разом із тим, допомогти іншій країні. Хочеться, щоб було менше насильства у цьому світі”, — говорить Петро Грималюк.

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!