Зі сцени і з екранів телевізорів ця дуже сонячна і дуже співоча дівчинка виглядає маленькою великою і дитячою дорослою. З одного боку, крізь неї світиться дитяча безпосередність і грайливість, з іншого – відчутно, що це вже не по роках сформована особистість з задатками на харизму – її хочеться слухати, бачити, вона магнетизує зовнішньою і внутрішньою красою. Але головне – її талановитий і щирий спів…

 

Іванофранківчанка Інна Шешурак має лише 12 років, але в неї за плечима – відзнаки у десятках всеукраїнських концертів, фестивалів, конкурсів та телешоу – «Кришталевий Трускавець», «Від Черемоша до Прута», «Зорепад», «Пісня серця», «Кришталеві грона», «Голос Діти», «Україна має талант», фінал відбіркового туру «Дитяче Євробачення 2014-2015», «Маленькі гіганти» та ін. То й не дивно, адже дівчинка без музики не уявляє свого життя і мріє не просто бути гарною вокалісткою, а дуже відомою співачкою на великій сцені. І це не одна з багатьох дитячих мрій, це радше план на майбутнє – так Інна поставила питання і цілеспрямовано йде до мети насамперед через велетенську працю над собою. І дуже знаково, що ім’я Інна в перекладі дослівно означає «бурхливий сильний потік», який неможливо спинити на його шляху… А зважаючи, що ангелом-хоронителем і невтомним помічником дівчинки у всьому є мама Вікторія, – перемога гарантована. «Я пам’ятаю, як сама була дитиною, в нас вдома дуже багато співали, особливо, коли приїжджала бабуся. Мене виколисували на цих піснях, і я, мабуть, цю любов прищепила Інні», – розповідає мама Вікторія і з посмішкою додає, що сама дуже хотіла стати співачкою, але тоді не було такої можливості. Напевно, ця мрія втілилася в донечці.

П’ять років тому побачивши, що маленька Інночка має особливий талант і співає усюди, де ходить – вдома, в гостях, в дитячому садочку і навіть на вулиці, бабуся відвела її на вокал. Так почалося професійне навчання. А відтак юне дарування помітила засновниця і керівник продюсерського центру «Star Team», і відтоді дівчинка вдосконалює свій талант із командою професіоналів – Іриною Батюк, Володимиром Гурським, Романом Калином і Женею Чичановським. Саме їх мама Вікторія й Інна називають опорою і підтримкою в сценічному становленні дівчинки. Разом із командою підбирається, а то й пишеться спеціальний репертуар, сценічний одяг, образ, плануються майбутні виступи й кліпи. Інна сама пише цікаві мелодії, тож незабаром, можливо, дівчинка виконуватиме авторські пісні.

Тиждень Інни перенасичений: танці, вокал, музична школа, акторські студії, робота в гурті «Фреш», навчання в школі – все розписано у графіку. І через такий щільний розклад уже доводиться жертвувати навчанням і спілкуванням із друзями. «Я зараз у 7-му класі, і до цього всі роки була відмінницею. Не знаю, чи цього року вдасться, але буду старатися. Мені дуже повезло, що я швидко схоплюю на уроках, навіть коли трохи пропустила… Друзі теж розуміють, коли в мене не вистачає часу, але дивуються, як я все встигаю», – розповідає, сміючись, Інна.

Дівчинка пригадує свій дебют на фестивалі «Захід-шоу. ХХІ століття», який тоді відбувався у Івано-Франківському драмтеатрі: прийшли друзі, родичі з букетами квітів, вони сиділи в залі, очікуючи виступу Інни. А вона замість того, щоб хвилюватися – така маленька перед обличчям сотні глядачів у велетенському залі – навпаки, захопилася цими людьми і почала співати вже так вільно і легко, як вдома. Інна взагалі любить, коли в залі є мама і знайомі слухачі – тоді легше дарувати радість іншим. Дівчинка взагалі дуже позитивна, і ця щирість вражає не менше, ніж її співочий талант. Дуже показовий момент – участь Інни у проекті «Маленькі гіганти».

Тоді Інна потрапила у команду Володимира Горянського і, пройшовши у тур прямого ефіру, на одному із співочих батлів змагалася з Анною Мацюк із Хмельницького. Після виконання двох «маленьких гіганток» голоси членів журі розділилися, перемогу (2 проти 1) здобула Анна. Реакція Інни здивувала не тільки глядачів, а й маму: не було не тільки сліз розчарування чи бодай тіні гіркоти на обличчі – Інна щиро обійняла й привітала суперницю, з якою на проекті здружилася. На запитання, чи після таких маленьких невдач не опускаються руки і не виникає розчарування, дівчинка впевнено каже, що ні. «Бо я розумію: кожен такий конкурс – це сходинка до моєї мети, і знаю, що не треба здаватися, що головне – не перемога, а участь», – зазначає вона. Не менші емоції переповнювали і маму Вікторію, яка тоді відкрила для себе Інну новою, сильнішою – і в сценічному виконанні, і внутрішньо, що не менш важливо.

І все-таки це була не просто участь, а таки перемога (хоч і неформальна) і визнання: за півгодини після виступу до Інни в соцмережі «постукало» в друзі 145 людей зі всієї України. «Я тоді скакала на радощах, а потім усю ніч відповідала на повідомлення», – розповідає Інна. Незнайомі люди писали їй щирі слова захоплення і підтримки. А ще писало багато хлопців. Інна по-дитячому дивується і, сміючись, розводить руками: «Всі вони пишуть: привіт, що робиш? як справи? А потім – давай зустрічатися… Ну, як можна зустрічатися, якщо я не знаю тієї людини, а вона не знає мене? Мені якось дивно».

У вільний час (а такий, виявляється, інколи у дівчинки є) Інна гуляє з друзями, читає, грає («тринькає», як сама каже) щось для себе на фортепіано, знімає та монтує оригінальні аматорські фільми. І не має значення, хто в них герой – подружка дівчинки, принцеса-кішка Лорі чи злий тапочок – головне, щоб було креативно, щоб був повний сюжет і цікаве завершення і щоб викласти все в якнайкоротшому відео. Інна ухитряється укласти такі цікаві домашні фільми в  40 секунд – і це повнометражну історію!

У маленької дорослої артистки багато планів – вдосконалення і ріст, виступи, підкорення шоу «Голос Діти». А ще – кліп на нову пісню «Сонце», де не буде «понтів» і пустого гламуру, а багато життєрадісності. «Щоб у людей робився хороший настрій після перегляду і збільшувалося добро», – розповідає сонячна Інна Шешурак, цей «бурхливий потік» таланту, який упевнено йде під знаком Вікторії.

Наталія ТКАЧИК