«На початку війни всі ми рвалися на фронт, але тоді були переповнені військкомати й потрапити туди було не так просто. Мене це сильно мучило, було дуже не по собі, що вони там, а я тут. А потім кілька військовослужбовців дали мені зрозуміти: ти потрібен тут, ти надаєш допомогу, ти стараєшся для нас», – розповідає хірург відділення травматології Зорян Галій, пише «Галицький кореспондент» з посиланням на сторінку ОКЛ. 

«Коли прийде твій час, коли вдвічі менший ресурс буде, тоді підеш, а поки що тут ти допоможеш більше», – сказав лікареві один із воїнів.

«Я стараюся максимально. Бо це фінальний етап, ми кінцева точка – обласна лікарня, четвертий рівень акредитації, нікуди їх звідси не заберуть. Ми маємо це робити. І вони мають знати, що там вони за нас, а ми тут за них до кінця. І що зробимо максимально все для їхнього одужання, допомагаємо в усьому…».