Днями

ВЕЛИКИЙ

Ранкове телешоу на одному з українських каналів. Явно сонний ведучий бере інтерв’ю у Волочкової. Питання ні про що, такі ж відповіді. І тут він раптово запитує: “Анастасіє, а ви давно ходили по Великому?” Німа сцена, Волочкова, відвівши погляд, робить дивні рухи ротом і бровами. Ведучий, зрозумівши, що ляпнув не те, швидко уточнює: “По Великому театру…”

Якось

АКВАПАРК

Ходив якось в аквапарк. Стою, словом, у черзі на таку закриту, чорну всередині і дуже високу гору, відчуття в ній, треба сказати, невимовні! (Уявіть, ви провалюєтесь вниз у повній темряві). І ось дівчинка (років десяти) пішла в цю чорну діру, а внизу все не з’являється… Її мама, та й усі навколо, вже почали турбуватися, гірка ж крута – вилітаєш вже секунд через двадцять, а тут хвилини чотири вже минуло. Аж ось це чудо зі словами “Мамо, як страшно!” виповзає до нас наверх!

Колись

ПРОФЕСОР

У старі добрі часи в одному з вузів працював професор N. Людина хоч і вельми літня, але залишається прекрасним викладачем, студенти обожнюють його за ясність викладу і блискучий гумор. Що саме він читав, історія замовчує. І от уявіть картину: поважний патріарх читає лекцію у великій, битком набитій аудиторії. Студенти старанно конспектують. У тиші несподівано падає на підлогу крейда. Професор нагинається, щоб її підняти, і раптово видає на всю аудиторію гучний звук, в джерелі якого неможливо помилитися. Студенти завмирають. А він, розігнувшись, кілька секунд тримає паузу, після якої гучно проголошує на всю аудиторію: “Так, є ще порох в порохівницях”. Стеля аудиторії підстрибує від захопленого реву публіки, що переходить у довгу овацію.

І взагалі…

Одного разу хтось прийшов до Соломона і сказав йому: “Царю, допоможи мені! Кожного разу, коли мені доводиться робити вибір, я не можу спокійно спати – страждаю і роздумую, чи так я зробив, як потрібно. Як мені з цим бути?” І відповів мудрий цар: “Вибору не існує. – І запитав: – Ти б кинувся в річку, побачивши дитину, яка тоне?” Відповів йому прохач: “Звичайно, царю!” Тоді уточнив Соломон: “І вчора, і сьогодні, і завтра?” – “Так”, – була йому відповідь . І сказав Соломон: “Ось бачиш, вибору не існує. З чого вибирати, якщо всякий раз ти знаєш, як вчинив би, ще до того, коли приходить черга дій? Уявивши собі в подробицях будь-яку подію, ти відразу знаєш, що робити. Всякий раз ти будеш вибирати найкраще для тебе і за однакових обставин ти завжди будеш чинити однаково – і вчора, і сьогодні, і завтра”. І ще сказав Соломон: “Єдине, де ми дійсно можемо робити вибір, – це в своєму серці. Зміни себе, і те, що ти, не замислюючись, зробив би вчора, завтра вже не здасться тобі найкращим. Тоді і тільки тоді зможеш ти вчинити по-іншому. Так що йди з миром і знай, що все, що б ти не робив, було для тебе найкращим вчинком із можливих”. Прохач вклонився до землі і вийшов, і з тих пір спав спокійно…