18 жовтня на фасаді Долинської дитячої художньої школи встановили меморіальну дошку полеглому Герою – Тарасові Лавріву. Упродовж багатьох років він був учителем художнього мистецтва, а згодом і директором цієї школи. Прийшли вшанувати пам’ять Героя колишні учні, вихованці, родичі, друзі та побратими.

«Змалку Тараса виховували в дусі патріотизму та любові до своєї країни. У його домашній бібліотеці завжди були книги з історії України, а на стінах висіли портрети козаків. Улюбленою зачіскою був козацький оселедець. Він багато навчався, щоб стати викладачем. Спочатку у Львівському коледжі на факультеті скульптури, який закінчив у 2012 році. У тому ж році вступив до Львівської академії мистецтв на факультет скульптури, опісля навчався в Івано-Франківському педагогічному інституті імені Василя Стефаника. Так він із 2014 року почав працювати в Долинській дитячій художній школі на посаді викладача. Із 2018 року виконував обов’язки директора Долинської художньої школи, із серпня 2021 року став її директором. Тараса Олегович надзвичайно любили та поважали учні», – ділиться спогадами про полеглого Героя Галина Курудз.

Тарас Лаврів був учителем, який прагнув розвивати потенціал молоді в місті Долині. Окрім малювання, також займався єдиноборствами. У 2017 році відкрив Долинську школу «Айкідо Йошинкан». Уже через 3 роки заснував школу бойового гопака імені Івана Богуна. Займався музикою, був гітаристом гурту «Залізний хрест».

«Часом я приходила до школи «Айкідо Йошинкан» і бачила, як мій Тарасик займався із дітьми бойовим мистецтвом,  і дивувалася, як в нього це гарно виходить. Уявіть собі: у групі були дітки віком від 4-5 років! Він завжди шукав себе,  і в нього виходило усе,  за що б не брався: музика, танці, мистецтво», – згадує мама воїна Любов Лаврів.

Ще в 2014 році під час Революції Гідності не стояв осторонь, не боявся висловлювати свою громадянську позицію проти злочинних дій влади. У перші дні війни Тарас Лаврів пішов добровольцем до ЗСУ в складі легендарного полку «АЗОВ», брав участь у боях та обороні за Київ. Згодом  вирушив із воїнами полку «АЗОВ» в найскладнішу та найгарячішу точку оборони України – Маріуполь.

Як згадує дружина Юлія, він завжди хотів воювати: не просто стріляти, ходити в камуфляжі, а боронити рідну країну. Тарас  говорив: «Я готовий померти за свою Україну!»

«Є люди, які народилися для того, щоб воювати, захищати своє. От саме Тарас – один із тих, кого я знав, хто був прикладом справжнього воїна. Людина, яка не просто не боялася йти в бій, а свідомо хотіла захищати свою землю, свій народ, свою сім’ю, своїх дітей. Пам’ятаю, як 25 лютого ми зідзвонилися, і Тарас розповів, що шукає вихід на «АЗОВ», а ще через день я довідався, що він уже в «АЗОВІ» під Києвом», – ділиться згадками друг та військовослужбовець 102 бригади Тарас Сливчук.

Загинув Тарас Лаврів у російсько-українській війні 10 квітня 2022 року в Маріуполі внаслідок вогнепального поранення.

29 жовтня на Долинському міському кладовищі поховали прах захисника Маріуполя Тараса Лавріва. Йому було 32 роки, посмертно нагороджений Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України орденом «За мужність при виконанні спецзавдань» бійця полку «АЗОВ».

МАР’ЯНА ГНОТ