За лічені дні до звільнення крісла міського голови Івано-Франківська Віктор Анушкевичус прийняв непрозоре, суперечливе і для багатьох шокуюче кадрове рішення щодо керівника «Водоекотехпрому».

Схоже, що Віктор Анушкевичус навіть не намагається увійти в історію міста як добрий ґазда. Принаймні, такий висновок можна зробити з того, як він вчинив з генеральним директором КП «Івано-Франківськводоекотехпром» Миколою Саєвичем. Уже знаючи, що він не пройшов у другий тур мерських виборів і третьої каденції йому не бачити, Анушкевичус звільнив Саєвича з посади, та ще й під час його перебування на лікарняному. Звільнений подає до суду.

До речі, Микола Саєвич не вперше відсуджуватиме свою посаду у міського голови. У 2013 році він уже вигравав такий суд і відновився на цій посаді.

Але «Галицький кореспондент» хоче принагідно нагадати читачам і про те, що на цьому підприємстві керівники змінюються надто часто. І не тому, що там усе погано, а навпаки – тому, що добре: річний оборот за минулий рік склав 80 млн. гривень.

 

Борги зробити просто

Спершу трохи історії. До приходу на посаду міського голови Віктора Анушкевичуса навесні 2006 року підприємством керував Василь Іванишин. Керував добре, успішно, та через близьку дружбу з попереднім мером Зіновієм Шкутяком залишитися на посаді не зміг. Нова міська влада почала шукати зачіпки і таки позбулася «старого» керівника.

Так 22 січня 2007 р. очільником підприємства став Микола Саєвич. Пропрацював на водоканалі понад три роки і 30 червня 2010 р. пішов на підвищення – став заступником міського голови. Як зізнавався тоді Саєвич, на цю посаду йти зовсім не хотів, але не зміг відмовити в особистому проханні Віктору Андрюсовичу.

Втім вже через три місяці стало зрозуміло, що міський голова не просто так забрав з цієї посади успішного керівника. 17 жовтня 2010 р. працівникам КП «Водоекотехпром» представили нового директора, киянина Романа Шестопалова, у послужному списку якого було здебільшого керівництво юридичними управліннями. «Я працював на Київському водоканалі і у водній компанії, до складу якої входить декілька приватних вже «Водоканалів», — повідомив про себе Шестопалов. — За освітою я — юрист. Вважаю, що вузька спеціалізація працівника неможлива, а керівника — тим паче…»

Врешті стало відомо, що за рік до того Шестопалов стояв біля витоків концесії Бердянського водоканалу. І підприємство в результаті залишилося з мільйонними боргами.

Тоді постало питання: для чого Віктор Анушкевичус призначив такого горе-керівника? Мер обіцяв, що новий очільник «Водоекотехпрому» вивчить стан справ і працюватиме добре. Депутати з півроку в ситуацію не втручалися, але потім почали вимагати звіту, якого Шестопалов всіляко уникав. Врешті, щоби заманити Шестопалова, міські обранці вдалися до хитрощів, пообіцявши йому, що дадуть дозвіл на отримання підприємством третього кредиту, якщо він особисто прийде на сесію.

До речі, кредит у розмірі 2 млн. грн. йому був потрібен на повернення першого кредиту (1 млн. грн.), зарплату працівникам (700 тис. грн.) та купівлю компресора (300 тис. грн.), який конче необхідний підприємству.

Шестопалов повірив і прийшов. Чого тоді тільки не казали депутати! Ігор Росипайло, з’ясувавши, що перший мільйон підприємство брало на поповнення обігових коштів, іронізував: «Раніше на поповнення обігових коштів треба було 1 млн. грн., тепер два, а завтра?» Ігор Прокопів назвав цю позику «кредитом проїдання» і запитав, чому немає жодної програми чи бізнес-плану, як підприємство планує виходити з боргової ями. А «добивав» Шестопалова Роман Онуфріїв. Він запитував про плани щодо покращення інфраструктури, дощову та побутову каналізацію, втрати у мережах, плани на тарифну політику на 2011 рік, кредиторську заборгованість та кадрові призначення на підприємстві. І врешті запропонував визнати стан справ на «Водоекотехпромі» незадовільним та рекомендувати міському голові звільнити Шестопалова.

У лютому 2011 року мер змушений був пристати на ультиматум, адже у разі невиконання своїх вимог депутати обіцяли висловити йому недовіру.

Причину знайшли швидко

Через два з половиною роки після цього міськрада висловила недовіру виконкому. Як наслідок, Микола Саєвич, який працював заступником міського голови, мав повернутися на свою попередню посаду у «Водоекотехпром». Але 16 липня 2013 р. його просто звільнили. Відтак він пішов до суду і 13 листопада того ж року відновився на посаді гендиректора «Водоекотехпрому».

Слід зауважити, що після звільнення Шестопалова на підприємстві тривала часта зміна директорів. Одним з останніх став ставленик «Свободи» Олександр Чеповий. За майже два роки керування підприємством він допустив борг з ПДФО на майже 4 млн. грн. Оскільки борги зростали, то однією з його останніх ініціатив була спроба переведення працівників на 4-денний робочий тиждень. Проте втілити цю ідею Чеповому вже не вдалося, бо на підприємство повернувся Саєвич.

У 2013 році Віктор Анушкевичус підписав з ним договір на рік, а потім пролонгував його ще на два роки. Втім поставив умову, що Саєвич візьме собі заступником колишнього директора асфальтного заводу Тараса Лаврука, за керівництва якого завод збанкрутував. Саєвич погодився, але з мером так і не спрацювався. За два роки роботи погасити борг попередника йому не вдалося, але нових боргів він не наростив ні на копійку.

«За два роки, поки я був, 6,9 млн. грн. було нараховано і 7,1 заплачено ПДФО, – розповідає Микола Саєвич. – Сума старого боргу зависла. Мер обіцяв, що допоможе. Ми навіть обговорили як. Оскільки КП «Теплокомуненерго» винне «Водоекотехпрому» майже 5 млн. грн., то йшлося про те, щоб виділити 5 млн. грн. у статутний фонд «Теплокомуненерго». Вони б повернули ці кошти нам, а ми заплатити б борги по ПДФО».

Однак минулої середи, 28 жовтня, Миколу Саєвича несподівано було звільнено з посади. Підставою для такого рішення міського голови стала службова записка його заступника Руслана Гайди, що надійшла за день до того. «Керівником комунального підприємства Саєвичем М.Б. не вживаються заходи щодо самостійного погашення податкового боргу, який виник ще в липні поточного року по податку на доходи з фізичних осіб, основна частина якого зараховується до місцевого бюджету», – написав Гайда, просячи «розглянути питання щодо дострокового розірвання контракту».

Свою службову записку Руслан Гайда сформував на основі документів Державної податкової інспекції та Державної фінансової інспекції. Податкова пише про старий борг і припускає, що він може вирости. А фініспекція вказує на деякі порушення. Наприклад, на неперерахування до міського фонду охорони навколишнього природного середовища 44,11 тис. грн. за понаднормові стічні води, завищений обсяг заборгованості з різниці в тарифах на суму 428 тис. грн. та завищення суми витрат на відрядження на 52,16 тис. грн.

 

Знущання над колективом

Вже наступного дня після звільнення Саєвича колектив «Водоекотехпрому» написав звернення до міського голови, у якому зауважив, що кадрові призначення повинні бути належно обґрунтовані, та наголосив, що з поверненням Миколи Броніславовича на посаду генерального директора у листопаді 2013 року «була не тільки ліквідована заборгованість із зарплати, а й відбувся її ріст та виплата згідно з умовами колективного договору».

За останніх дев’ять років на підприємстві змінилося десять керівників, тому працівники мають з чим порівняти.

«Не потрібно цього! Фірма нормально функціонує в своєму нормальному режимі, зарплата виплачується, і я не бачу підстав, щоб міняти керівника, – вважає начальник виробничо-технічного відділу КП «Водоекотехпом» Володимир Бабич. – За дев’ять років це вже 11-го керівника хочуть призначити. Це знущання над колективом! Починаючи з 2006 року, як тільки прийшов Анушкевичус, таке й почалося, перед ним такого не було… Це якась кара! І хто не прийде, то починає якісь зміни, а хто подумає про психологічний клімат?»

Бабич переконаний: це цілком безпідставне розпорядження міського голови, щось на кшталт грюкання дверима. А скоро має бути новий міський голова, і він теж може мати свої думки щодо керівника підприємством… «Це стратегічне підприємство, з ним такі маніпуляції робити не можна. Це виробництво, а не політична арена», – переконаний пан Бабич, який працює тут уже 25 років.

Він розуміє, що успішне підприємство, на якому працює 650 людей, багато хто розглядає як політичну арену. І, нагадує, що перед виборами, коли кандидати ходили до них просити підтримки, то Анушкевичус про них пам’ятав. Натомість сьогодні, коли міняє їм керівника, вже забув.

Микола Саєвич на порозі підприємства

Управлінська чехарда

Таке миттєве і сумнівне кадрове рішення не змогли проігнорувати і в Українській асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія», до якої входить 199 водопровідних господарств з цілої України, зокрема і наш «Водоекотехпром». Тож уже минулої п’ятниці президент асоціації Юрій Жерліцин приїхав до Івано-Франківська.

«Згідно зі статутом, ми зобов’язані захищати учасників нашої асоціації. Завдання асоціації – об’єктивно вивчити питання і вплинути законним способом», – пояснив він свій візит, додавши, що Микола Саєвич – керівник підприємства, яке входить в трійку найкращих підприємств асоціації.

Пан Жерліцин, наприклад, пишається тим, що «Водоекотехпром» зробив модернізацію очисних споруд. Але каже, що на цьому зупинятися не можна, треба працювати над отриманням біогазу із осаду стічних вод. А далі – над їх утилізацією.

«Пам’ятаю Миколу Броніславовича ще з того часу, як він вперше очолював підприємство. Потім – ту управлінську чехарду, яка відбувалася два роки, коли мінялися керівники. Вважаю, що це злочин, тому що водопровідні підприємства – це особливі підприємства із особливим статусом. Якщо сьогодні стоїть питання вивчення або розгляду модернізації очисних споруд чи каналізаційних або водопровідних мереж, то треба бачити процес не на 10 чи 20, а на 50 років вперед. І часта зміна керівників тут шкідлива», – заявив президент «Укрводоканалекології».

Юрій Жерліцин також переконаний, що за зміною керівника такого підприємства – не просто доля однієї людини, за нею стоять долі наших громадян та їхнє довголіття. Адже, з його слів, реформа охорони здоров’я – це вже пожежний метод, а здоров’я людей закладається саме через роботу таких підприємств, як «Водоекотехпром».

Тетяна СОБОЛИК

 

ДО ТЕМИ:

3 листопада звільнення гендиректора КП «Івано-Франківськводоекотехпром» Миколи Саєвича обговорили у широкому колі.

До Івано-Франківська приїхали майже 40 представників Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства “Укрводоканалекологія”. Гості з Чернігова, Тернополя, Сум, Кіровограда, Вінниці, Борисполя, Яремче, Берегового, Мукачевого та інших міст стали на захист свого колеги.

«Я вважаю, що, як мінімум, треба створити комісію, щоб вона вивчила ситуацію. Тому що під завершення каденції це виглядає як помста мера невідомо за що. За те, що проводив свою лінію, незалежно від політичної ситуації в місті?» – висловив свою думку директор КП «Чернігівводоканал» Олександр Шкінь.

«Кожен з керівників, які приїхали сюди сьогодні, залишив своє місто, – зауважив керівник КП «Чернівціводоканал» Сергій Дзезик. – І це свідчить тільки про те, з якою повагою ставляться до Миколи Броніславовича і що те, що сталося, викликає стурбованість, оскільки ми вважаємо, що такі речі є неприйнятними».

А директор ТзОВ «Білоцерківвода» Ольга Бабій як професійний юрист знайшла кілька ключових порушень у діях Віктора Анушкевичуса. Оскільки 27 жовтня відбулася фінансова перевірка, то мер мав не звільняти керівника, а протягом 10-ти днів вивчити заперечення. А потім скликати наглядову раду, яка дала б висновок щодо їх суттєвості. «Зараз всі директори підприємств, які присутні в цій залі, мають накопичену заборгованість з ПДВ, – наголосила вона. – Це норма для всієї України, і Державна фіскальна служба про це знає, та чомусь нехтує цими знаннями».

Шкода, що на цю нараду міський голова не прийшов. З’ясувалося, що він у відпустці…