Сьогодні, 3 листопада,  у книгарні «Є» відбулася презентація книжки Дзвінки Матіяш «Марта з вулиці Святого Миколая», що вийшла у «Видавництві Старого Лева».

Повість Дзвінки Матіяш «Марта з вулиці Святого Миколая»  – це твір про дівчинку, яка мріє стати художницею, її друзів та сім´ю, а також про Поліну, яка попри те, що пересувається на візку, вміє радіти життю. У книзі розгортається історія дорослішання дівчинки, яка мріє стати художницею, становлення її як особистості.

На думку Дзвінки Матіяш, книга має бути універсальною і для дорослих, і для дітей. Тому її сміливо можуть читати усі.

«Книга має бути універсальною і для дорослих, і для дітей. У дитячих книжках більше добра. Мені здається, що писати для дорослих важче, ніж для підлітків. Дорослих важче змусити відійти від політики і того всього, що ускладнює нам життя. У цій книзі є деякі складні психологічні моменти: смерть, кохання, розлука. У 12-14 років це все і стає реальністю для підлітків, які у цьому віці закохуються, розчаровуються, пізнають світ. Тому це реалістична повість. А присутність у ній Святого Миколая свідчить про те, що у нашому житті є місце для Чуда», – розповідає письменниця.

Крім того авторка зізнається, що в якийсь момент навіть усвідомила, що подружилась зі своєю вигаданою героїнею.

«Ця вигадана героїня дуже припала мені до душі і в якийсь момент я усвідомила, що дружу з нею. Це трохи дивно дружити з вигаданим персонажем, але тим не менше це сталося», – стверджує Двінка Матіяш.

Дівчинку на ім’я Марта, яка вміло вирізає з паперу фігурки та ходить до пана Карла навчатися малювати, вперше можна зустріти ще  у книзі «Історії про троянди, дощ і сіль» (Київ: Темпора, 2012). Тому ця книга – своєрідне продовження історії Марти.

У книзі «Марта з вулиці Святого Миколая» історія майбутньої художниці набула більш розгорнутого вигляду: тут читачі знайомляться з її друзями (жвавою однокласницею Капітоліною, мужньою жінкою Поліною, доброю благодійницею Марією, ще одним однокласником, якого прозвали через особливості фігури Кекс), дізнаються більше про її родину, переживають разом з дівчинкою підліткові проблеми невпевненості у собі, зміни настрою, пошуку самої себе.

На сторінках книги багато роздумів про мистецтво, безпосередньо про те, як воно може стати стійкою опорою, коли інші орієнтири здаються не такими надійними. Водночас, на відміну від «Історій…», сюжетна канва книги простягається набагато далі.

До слова, авторка не виключає, що можливо буде й продовження історій про Марту.