Скільки церков потрібно Івано-Франківську?

…Нагальної потреби у побудові нових культових споруд у нашому місті немає. Про це заявляють у міському департаменті містобудування та архітектури.
«Якщо колись визначення місця для будівництва церкви чи каплички було знаменням з небес, то тепер це вже не є основним аргументом. Під прицілом може опинитися навіть незначна, на перший погляд не примітна ділянка», – зауважує заступник начальника управління генерального плану та містобудівного кадастру департаменту містобудування та архітектури Світлана Лосюк…

З іншого боку, пані Світлана каже, що до них звертаються мешканці міста і скаржаться, мовляв, їм заважають церковні дзвони, бо церква розташована надто близько до їхнього будинку.
«Розробка схеми розміщення культових споруд є необхідним для подальшого визначення можливості розташування нових та доцільності функціонування частини існуючих культових споруд на території міста», – запевняє Світлана Лосюк.

 

(Газета Івано-Франківської міськради “Західний кур’єр”, 14 червня 2012 року)

 

У рік 7 520 [2012]. Зіпсувалися того року [люди] у городі галицькому, старих звичаїв дотримуватися перестали, розклади і [схеми] накатані предками нарушати почали. Було ж так заведено у городі галицькому за звичаєм давнім, запровадженим ще за архітектора [Брата] Першого, що, коли хотіли мужі забудовницькі капличку, пивничку чи інший якийсь [супермаркет] поставити, то мусили перше йти до архітекторів городських на поклін та знамення з небес представляти. Тим же забудовникам, котрим особливо з дозволами не перло, навіть по два [знамення] заносити доводилося.

Почали ж тоді зникати у городі галицькому дворики зелені, майданчики спортивні та інші [пломби архітектурні] й непримітні ділянки. За якийсь час пообзиралися архітектори городські довкола та затужили вельми – геть усе попустошили забудовники галицькі, ніде стало ще якийсь [житлово-комерційний об’єкт] на сто тисяч квадратів втиснути. І не було вже їм через те ні знамень небесних, ні видінь чудесних, ні інших вартих уваги аргументів, і стали вони [худнути та марніти].

Коли ж зіпсувалися люди в городі галицькому [ще більше], то почали вони на дзвони церковні вельми нарікати. Найбільше ж скаржився полковник один [міліцейський], що мав хороми благословенні над самим монастирем. Нарікав же він, що кожен раз, коли дзвони б’ють, то він додому мусить примчати, бо здається йому, що то [сигналізація] на його брамі спрацьовує. Та заспокоїли його архітектори городські, глянули в карти свої та генплани, [схеми] звірили і побачили після знамення, що був монастир той на околиці міста збудований, тож і постановили на околицю його перенести або знесений він [має бути]. Тоді ж над можливістю функціонування решти [культових споруд] задумалися архітектори вельми. І стали чекати, коли люди в городі галицькому [остаточно] зіпсуються.

НОРВАКС