Днями

ДІД МОРОЗ

Зі слів знайомого. Стояли з донькою на вокзалі, чекали електричку. Доньці 6 років. Поруч з нами нудьгував піп. Класичний такий ксьондз: два метри зросту, три метри в обхваті, сива борода до грудей і величезний хрест на шиї. Дитина, роззявивши рота, уважно розглядала не бачене досі чудо. Обійшла пару разів довкола, почухала потилицю. Батюшка стежив за цими оглядинами з олімпійським спокоєм. Потім донька підійшла до мене і запитала: “Тату! А чому у Діда Мороза одяг чорний? Снігуронька померла?” Ми з батюшкою дружно впали на лавку і ржали до приїзду електрички. Потім він купив доньці шоколадку і благословив.

Колись

ЧЛЕНИ

Той же знайомий розповідав. Середина 80-х. Я зустрічаюся з дівчиною, все начебто йде до весілля, з її батьками бачуся мало не щодня. Люди дуже відкриті, товариські, радо розповідають смішні сімейні історії. Одна з них сталася років за десять до цього, коли моїй обраниці було 11-12 рочків. Вона вийшла зі своєї кімнати до батьків, які мирно дивилися телевізор, і діловито запитала: “Що таке член?” Не можна сказати, що вони зовсім були не готові до такого питання. Просто їм здавалося, що два-три роки у них ще є в запасі, щоб підготуватися, підібрати відповідні статті в енциклопедіях (не забувайте, що в ті роки сексу в країні не було). Але що сталося, те сталося. Батьки обмінялися промовистими поглядами, з яких мій потенційний тесть зрозумів, що відповідати буде він, і пішов з дочкою на кухню, де за п’ятнадцять хвилин змалював анатомічні відмінності чоловіка і жінки, розказав, звідки беруться діти, який процес цьому передує і яку роль у цьому відіграє член. Після закінчення лекції вони вийшли з кухні до мами, причому татусь мав вигляд досить урочистий і важливий, вважаючи, що чудово впорався з важким завданням. Дитина, навпаки, стала ще більш замисленою, з чого можна було зробити висновок, що пояснення її чимось не влаштувало. Настав час вступати мамі. Намагаючись надати голосу максимуму дружелюбності і довіри, вона попросила дочку розповісти, чим викликаний інтерес до обговорюваної теми. Та повела їх до своєї кімнати. На учнівському столі лежав розкритий томик з повного зібрання творів Фенімора Купера в російському перекладі. Одна з фраз на сторінці звучала так: «Уставшие путники развели костер и стали отогревать у огня свои замерзшие члены». Батьки з застиглим обличчям розвернулися і, залишивши доньку в легкому шоці саму в кімнаті, на нетвердих ногах рушили на кухню. Там у них було два напади сміху. Перший істеричний – до цього зобов’язувала комічність ситуації, що склалася; другий – хвилин через п’ятнадцять, коли вони вже на нервовому ґрунті махнули спирту навпіл з журавлинним морсом і уявили, яка неймовірна картинка повинна була скластися в голові дитини про традиції та звичаї героїв пригодницького роману після батькових тлумачень незнайомого слова.

 

І взагалі…

Коли почався урок, професор взяв склянку з водою і підніс її догори. Тримаючи цю склянку, він чекав, коли студенти звернуть на нього увагу, а тоді запитав: “Як ви думаєте, яка вага цієї склянки?” – “50 грамів…100 грамів…125 грамів…” – відповідали студенти. “Я не знаю і сам, – сказав професор, – щоб це дізнатися, її треба зважити. Але справа не в цьому: що буде, якщо я буду тримати так склянку кілька хвилин?” – “Нічого”, – відповіли студенти. – “Гаразд. А якщо я буду тримати цю склянку цілу годину?” – знову запитав професор. “У вас заболить рука”, – сказав один студент. “Добре. А що буде, якщо я буду тримати склянку цілий день?” – “Тоді рука оніміє, ви будете відчувати сильне напруження в м’язах, у вас, можливо, паралізує руку, і доведеться звернутися до лікаря, – мовив студент під загальний регіт аудиторії. “Прекрасно, – продовжив професор, – змінилась вага склянки за цей час?” – “Ні”, – була відповідь. “Тоді чому я відчув у плечі біль і напругу в м’язах?” Студенти здивувалися і збентежились. “Що я повинен зробити, щоб болю не стало?” – запитав професор. “Опустіть склянку, – почулося аудиторії. “Ось, – вигукнув професор. – Те ж саме відбувається в житті і з нашими проблемами та невдачами. Якщо тримаєте їх в голові кілька хвилин – це нормально. Якщо думаєте про них багато часу, починаєте відчувати біль. А вже якщо будете думати про них тривалий час, то вас почне паралізувати, вам буде важко зайнятися чимось іншим. Потрібно все обдумати і зробити висновки, але найголовніше – відпускати ці проблеми під кінець дня, перш ніж ви підете спати. І так ви щоранку без напруги будете прокидатися бадьорими і свіжими, будете готові справлятися з новими життєвими проблемами.