Сходити вниз завжди легше. Поки набувся на горі – відпочив. Розріджене повітря бадьорить і вселяє ейфорію, як звеселяючий газ. На вершині хочеться безтурботно сміятися і співати щось величне: національний гімн абощо. Жирна коломийська ковбаса уповільнює руйнівну дію алкоголю на організм. Ті, що йдуть вниз, часто добріші, розважливіші, привітніші та простіші. Вони уже можуть просторікувати про священну гору японців Фудзіяму.

Ті, що сунуть угору, здебільшого озлоблені та виснажені необхідністю монотонно переставляти ноги. Вони важко дихають і мало говорять. Вони клянуть цю гору останніми словами, зарікаються сюди більше не ходити, астматично видихують перегар і здивовано дивляться на флегматичних карпатських (очевидно, диких) корів, які гуляють своїми стежками в заповідному жерепі.

Чим ближче до вершини, тим ті, що деруться догори, робляться злішими, хоча по-дитячому приховують це втомою. Більшість мріє про мотузку, яка витягне їх нагору без зусиль. “А хто тебе буде тягнути на тій вірьовці наверх?” – резонно запитував якийсь чоловік у своєї кралі, яка досі не збагнула, що в кожній справі треба мати спонсора. Без спонсора – ні на Говерлу не піднімешся, ні боргів обласним осередкам партії не повернеш.

Своє політичне сходження екс-президент України Віктор Ющенко розпочав саме на Говерлі. У 2001 році на найвищій вершинці українських Карпат він заявив про створення виборчого блоку “Наша Україна”, з яким здобув перемогу на виборах 2002 року. Потім на Говерлі був старт успішної, хоч і драматичної для Ющенка, президентської кампанії 2004 року.

Та вже наступного року масове сходження завершилося трагічно – в чоловіка на вершині влучила блискавка. Свою другу президентську кампанію Ющенко знову розпочав на Говерлі, по-шаманськи повернувши в партійну символіку старі, незрадливі знаки, але вибори програв. Поразка на останніх виборах мала би прояснити, що справа зовсім не в Говерлі, і не в партійній символіці, але…

Цього року Ющенка знову чекали на його звичній високогірній політичній трибуні. Під час традиційного сходження на Говерлу від лідера “нашоукраїнців”, недавно об’єднаних в “патріотичну опозицію” з Українською народною партією, Конгресом українських націоналістів та кількома громадськими організаціями, очікували чергових заяв, закликів і проголошень. Про рівень інтересу свідчить те, що до підніжжя  Говерли з цього приводу з’їхалися півтори сотні активістів зі Львова, Тернополя. Івано-Франківська, Долини та чомусь Дніпропетровська. Дехто з них, як правдивий старовір, до останнього сподівався, що Ющенко от-от прилетить вертольотом і, як бувало раніше, приземлиться на Говерляні (Малій Говерлі). “Та він і минулого року тут тільки покрутився, квасу попив та й усе”, – втішали тих, кого надто збентежила відсутність партійного лідера, місцеві продавці сувенірів біля “Заросляка”. 

Провідник цьогорічного сходження, заступник голови партії “Наша Україна” Зіновій Шкутяк згодом пояснив відсутність свого партійного лідера його пізнім поверненням з-за кордону, де Ющенко перебував на лікуванні.”Йому вже не вистачало часу, щоб прибути сюди вчасно”, – виправдовував голову партії пан Шкутяк.

Але найбільше розчарованою відсутністю екс-президента виглядала юна співачка з Долини, яка мала виступити перед Ющенком на Говерлі. Зрозуміло, дівчина вчила новий репертуар, о четвертій ранку вставала, щоб приїхати вчасно на “Заросляк” і тут – така неприємна несподіванка.

Та хіба це перше розчарування?

Богдан Скаврон