«Вчора, у неділю, 8 листопада, на святковий День Дмитрія Солунського, відбулось відкриття та посвячення дерев скверу, що по вул. Вовчинецька, 202-206. Організатором виступила Івано-Франківська громадська обласна організація «Станіславська правозахисна група», від імені якої, на прохання жителів мікрорайону, було запрошено Ігоря Насалика та його команду.

Даний захід присвячений розвитку озеленення мікрорайонів міста та збільшенню скверів відпочинку для подальшого забезпечення комфортності умов проживання людей.

За повір’ям, дерева завжди сприяли найкращому захисту людей від впливів негативної енергії ззовні і дозволяли в найкоротший термін відновити витрачені сили, оскільки вони легко передають свою енергію людям при безпосередньому зіткненні, а їхня сила дозволяє збалансувати роботу всього нашого організму».

(http://versii.if.ua, 09 листопада 2015 року)

У рік 7 523 [2015]. Добре [все] було того року у городі галицькому, дороги передвиборним асфальтом накривалися, аки плани воєводи коломойсько-буковельського Александера Яша мідним тазом, ліфти міжконфесійні [свободно] догори возносилися, аки птахи небесні у вирій, і тільки дерева у парках та скверах стояли сумні та [непосвячені], і листя у них жовкло та й облітало. Розжалобилося та розм’якло від того [серце] у князя парламентського, супермена бодібілдингового та воєводи рогатинсько-калуського Ігорка Степанковича, любителя листочків, паперів та всяких інших [тарифів зелених], борця вічного з лихом екологічним за гроші ліквідаційні.

Знав же князь Ігорко Степанкович на прозвисько [Ніс] За Вітром, що нема нічого кращого в лісі за дерева [на дрова порубані], що енергію свою, в каміні згораючи, віддають та від негативу зовнішнього захищають, а ще ж [цілющі] битки старообрядні, просвітлені нунчаки монашеські та антигеморойні масажери [на сідельце] для коня його бентльового з них добре получаються, і віники березові [в сауні] вельми помічні при безпосередньому зіткненні, і [на бруньках] настояне також вельми добре балансує тіло, його роботу і організм.

Став же він у неділю вранці, до образів [припорошених] помолився та пішов у далекі гори Вовчинецькі, бо був город галицький [більше, ніж місто], та почав там святою водою мітити кожне дерево, а коли забракло йому [води], то кропило своє чудодійне дістав, аки безкоштовну медицину [з конституції], і щедро, аки осінь, полив усе навколо [себе]. Почали ж від того плодитися і розмножуватися, аки в [райських] кущах, дерева у городі галицькому, і позаростало всюди і скрізь, аки в [баби] старої неголеної, і повиростали на стометрівці, аки на Хрещатику, каштани [київські] височенні, аки відвали кар’єру Домбровського, та поволі на [верби золоті] перетворювалися.

Аж зненацька загуділо щось угорі, аки глас вопіющого [в мегафон] у пустелі, загриміло, аки колісниця небесна гвинтокрильна, і уздрів Ігорко Степанкович [над собою] лицаря свободного Руслана-Марципана, що літав високо, аки рейтинг його, понад городом галицьким та все назад канонічно [трьома пальцями] пересвячував.