У прикарпатському селі, відомому знахідками забальзамованих тварин Льодовикового періоду та унікальним грязьовим вулканом, будуть використовувати сонячні батареї для виробництва електроенергії.

 

“Ось тут вони будуть стояти”, – показує рукою на схил одного із семи пагорбів, на яких,  подібно до давнього Риму, розкинулося село Старуня, тутешній сільський голова Іван Мосюк.

Сонячні батареї в Старуні збирається поставити один український інвестор, який вироблену електроенергію буде продавати в існуючу електромережу – “зелений тариф” доволі вигідний для виробників електроенергії з альтернативних джерел. Та й користь селу буде очевидна. Якщо вдасться реалізувати цей проект, інвестор обіцяє влаштувати вуличне освітлення навколо великої шкільної території. Окрім того, сільський бюджет поповнюватиме орендна плата за користування землею: під сонячну електростанцію планується виділити шість з половиною гектарів на сільських невжитках.

“Орати, сіяти там неможливо, бо при наших дощах там все змиває, та й техніка через крутизну схилу не може ходити, – пояснював Іван Мосюк. – При колгоспі, коли там сіяли, то один гусеничний трактор на тросі тримав інший. Зараз та земля не обробляється і заростає потрохи лісом. То була би більша користь, якщо поставити там сонячну батарею”.

За попередніми підрахунками, сонячні батареї за годину  вироблятимуть 2,5 мегавати електроенергії, яку можна буде використовувати на потреби мешканців довколишніх сіл. Окрім того, сонячна електростанція ще й привертатиме до Старуні увагу подорожніх, адже буде розташована попри жваву автотрасу саме на повороті, який веде вглиб села.

“Так сталося, що наше село розташоване в такому собі “апендиксі” між Богородчанами і Надвірною, головні туристичні маршрути проходять попри нас, – зауважив старунський війт. – Такий незвичний об’єкт заманював би до села туристів”.

…А в Старуні таки є на що подивитися. Одразу при в’їзді до села – соляна криниця. Колись сюди за сіллю приїжджали люди з довколишніх населених пунктів у спеціально визначені дні і вистоювали довгі черги, щоб набрати місцевої ропи. Тепер нею користуються рідше, переважно місцеві люди для побутових потреб.

“Є дослідження науковців та медиків про можливість використання цієї води, яка містить йод та бром, в профілактично-лікувальних цілях як внутрішньо, так і зовнішньо, – розповідав Іван Мосюк. – Якби знайшовся інвестор для будівництва тут бальнеологічного курорту, то відпала би потреба їздити на солоні озера аж на Закарпаття, мали би свої – під боком. До речі, взимку курорт міг би працювати, як гірськолижний, бо поруч є доволі стрімкі схили достатньої протяжності”. 

На одному із таких високих пагорбів видніється самотнє дерево. Сільський голова пояснює, що це також одна з місцевих дивовиж – так зване “дерево кохання”, куди традиційно приходять молоді люди, ніби на заручини, щоб пообіцяти одне одному вірність. Для того, щоб пройти до цього дерева, треба довго підніматися цілком відритою місцевістю фактично на очах у односельців. Не дивно, що на таку мандрівку наважуються тільки ті старунські молодята, які мають тверді наміри на одруження, і серед них згодом майже не буває розлучень. А звичайних туристів приваблює те, що звідси далеко розгортається красивий краєвид, у гарну погоду з-під “дерева кохання” видно не тільки Богородчани, але й Івано-Франківськ.

…Головне ж місце туристичного паломництва до Старуні – колишні штольні та свердловини тутешнього родовища, з якого добували і озокерит, і нафту, і газ. Сто років тому тут вирувало життя, а тепер тільки стиха булькає унікальний для Карпат грязьовий вулкан та шипить вогнем старунський “дракон” – газовий факел на місці давньої свердловини “Надія”.

Промисловий видобуток озокериту на Старунському припинився ще перед Другою світовою війною і більше не відновлювався. Тоді ж вщух інтерес до сенсаційних палеонтологічних знахідок в озокеритових копальнях – викопних решток тварин Льодовикового періоду, мамонта та кількох волохатих носорогів.

Лише після того, як в 1977 році після землетрусу в горах Вранча (Румунія) в Старуні почалися прояви грязьового вулканізму, сюди знову повернулися науковці. Проведені в Старуні дослідження дозволили радянським вченим припустити, що грязьовий вулканчик реагує на підземні поштовхи в радіусі 3-6 тисяч кілометрів і може навіть слугувати передвісником сейсмічної активності. Відтоді територія Старунського родовища набула статусу заповідника державного значення. Щоправда, окрім заборони господарської діяльності, ніяких практичних наслідків це проголошення частини села заповідним об’єктом не принесло.

“Раніше сюди люди масово сміття скидали, але я підійшов до священиків (в селі два греко-католицьких храми і будується третій – авт.), попросив їх поговорити з парафіянами і стихійні сміттєзвалища зникли, – розповідав старунський війт. – А ще мені довго дорікали і ті, що приїжджали з адміністрації, і деякі народні депутати за те, що в селі немає вказівників до таких цікавих для туристів об’єктів як грязьовий вулкан і місце знахідок мамонта. Тоді я одного такого запросив поїхати сюди його джипом. Він так застряг тут у болоті, що довелося шукати трактор, щоб витягти. Відтоді я вже нікому не пояснював, що перш, ніж ставити вказівники, потрібно зробити дорогу, щоб люди не кляли”.

Минулого року до заповідника нарешті з’явилася дорога, хоч і досі ще без асфальту. Але такими є більшість доріг у селі. “У Старуні загалом 58 кілометрів комунальних доріг, після дощу їх сильно розмиває, ледве вдається знаходити кошти на те, щоб їх бодай щебенем підсипати”, – зауважив сільський голова.

…Новим поштовхом для розвитку села може стати реалізація проекту “Парк Льодовикого періоду”, який сільська рада розробила спільно з Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу за участю знаменитого українського науковця, академіка Олега Адаменка. Цим проектом в першу чергу передбачено будівництво котеджів зеленого туризму, що можуть бути споруджені у вигляді вігвамів, в яких жили первісні мисливці на мамонтів. Планується також розставити на заповідній території (60 гектарів) муляжі викопних тварин, які могли б значно урізноманітнити пейзаж Старунського родовища, на якому тепер око майже не має за що зачепитися. Варто було б розташувати макети давніх озокеритових копалень та нафтових веж по сусідству із залишками справжніх, уцілілих до нашого часу. У Парку Льодовикового періоду також хочуть відкрити заманливі для туристів кафе “Палео-літр”, ресторан “Хобот мамонта” і бар “Шаурма по-неандертальськи”. Згодом тут мали би з’явитися санаторій “Старунський грязьовий вулкан” і лабораторія для науковців Старунського геодинамічного полігону. На жаль, жодного інвестора такий проект наразі ще не зацікавив.

“У рамках цього проекту ми вже дещо зробили: як могли, облаштували територію, підсипали пішохідні доріжки, зробили оглядовий майданчик, поставили столик, щоб можна було культурно сісти й перекусити, – розповідав Іван Мойсюк. – Напрямок до вулкану вказують таблички, окрім того, сюди спеціальними знаками промарковано велосипедний маршрут. До речі, відкрию таємницю –  невдовзі плануємо відкрити тут велодром для екстремалів. От напишемо під це окремий проект – і обладнаємо”.

…У сільського голови Старуні Івана Мойсюка уже чималий досвід у реалізації різних проектів. Він каже, що займається залученням грантових коштів вже дванадцятий рік. Завдяки такій активній діяльності в селі з’явилося нове обладнання в ФАП, який з кімнати в приватному помешканні перебрався у нову споруду, де є і стоматологічний кабінет, і лабораторія із сучасним обладнанням, а тепер тут планують відкрити ще й денний стаціонар. За кошти іншого гранту на території школи в одному з приміщень обладнали спеціалізований тенісний центр, в якому місцевий пенсіонер, колишній  вчитель фізкультури, організував тренування з настільного тенісу. Тепер старунські вихованці виграють чемпіонати і кубки.

“Усе почалося з нашої участі у проекті “Захистимо Карпати зусиллями громади”, до якого ми долучилися, щоб ліквідувати екологічну проблему села – забруднення території викидами нафти та продуктами спалення газоконденсату, – розповідав сільський голова. – Завдяки реалізації проекту фахівці НГВУ “Надвірнанафтогаз”, яким належить 38 старих свердловин на території села, провели технічну реконструкцію діючих локальних нафтопроводів. Окрім того, сільська громада отримала тоді від грантодавців ледь не перший в районі персональний комп’ютер”.

Тепер Старуня може стати лідером у застосуванні альтернативних джерел енергії на Івано-Франківщині. Встановити сонячні батареї в селі планують уже до березня наступного року. Якщо ж невдовзі після цього навпроти сонячних батарей несподівано з’явиться фігура мамонта або волохатого носорога, значить Парк Льодовикового періоду все таки відкрився, тому звертайте з траси і сміливо заїжджайте в Старуню. Тільки не забудьте прихопити горішок для шаблезубої білки…

 

Богдан СКАВРОН