Головна » Новини » Життя » Здоров'я » Мріє бути здоровим та ходити до школи: у Львові встановили протез 9-річному прикарпатцю, який втратив ногу через рак
Мріє бути здоровим та ходити до школи: у Львові встановили протез 9-річному прикарпатцю, який втратив ногу через рак
9-річний хлопчик, який втратив ніжку в боротьбі з агресивною формою раку, блискавично рухається до своєї мрії — знову ходити без милиць.
Про це повідомили у пресслужбі Першого медоб’єднання Львова.
Він вже отримав протез та опановує ходьбу в Дитячій Лікарні Святого Миколая Першого медоб’єднання Львова, спеціалісти якої майже два роки борються за життя та здоров’я маленького пацієнта.
Одну із найагресивніших форм раку серед дітей — остеосаркому — у Михайлика Палія з Івано-Франківщини виявили два роки тому, коли хлопчику було 7 рочків. Пухлина вразила стегнову кістку на лівій нозі. Перші 6 курсів хімії Михайлику провели в Івано-Франківській дитячій обласній клінічній лікарні. Хлопчик важко переносив терапію, а пухлина на неї не реагувала. Тож хвороба і далі прогресувала. Єдиний шанс на порятунок дитини — ампутація всієї ураженої остеосаркомою кінцівки.
Далі у боротьбу за Михайлика вступила мультидисциплінарна команда спеціалістів Дитячої Лікарні Святого Миколая: онкогематологи, хірурги, протезисти, фізичні терапевти та психологи. Операція з ампутації лівої ніжки тривала чотири години. А вже за кілька днів Михайлик за підтримки фізичного терапевта та за допомогою милиць зробив свої перші кроки. Його бажання ходити перевершило найоптимістичніші сподівання спеціалістів. І це попри те, що після ампутації дитину ще довго мучили фантомні болі у ніжці, якої вже не було. Паралельно хлопчик продовжував приймати хіміотерапію.
Михайлик дуже хотів робити все як інші дітки — бігати, стрибати, знову ходити до школи. Він самотужки навчився їздити на велосипеді без однієї ноги. На милицях прислуговував на церковній службі. І навіть приміряв на себе професію рятувальника — провів один день із івано-франківськими ДСНСниками.
А за півтори роки після ампутації збулася ще одна мрія Михайлика — стати на обидві ніжки. У майстерні протезування Першого медоб’єднання Львова йому виготовили штучну кінцівку і нині хлопчик наполегливо опановує ходьбу на ній. Ось що розповідає про успіхи пацієнта його фізичний терапевт Максим Тибінка:
«В нього немає страху до падіння. І через це ми за два тижні досягли максимального результату, на який я сподівався лише за 4 тижні після протезування».
Понад усе Михайлик мріє бути здоровим і ходити до школи — без милиць.
Стереотипами земля повниться. Наш світогляд часто ґрунтується на хибних уявленнях про інших людей, міста, регіони, та що там — навіть про самих себе. Стереотипи заповнюють пробіли в реальних знаннях. Якщо на власні очі не бачили, не були, не знаємо — здатні вірити будь-чому. Наша країна настільки велика й різноманітна, що нам не вистачає особистих зв’язків,
У творі Михайла Коцюбинського «Intermezzo» є рядки про те, як герой звістку про повішених заїв стиглою сливою, відчуваючи не гіркоту, а приємний смак у роті. Неможливість відчувати хоч щось інше, бо жах висмоктав з нього всю кров, передається такою деталлю, яку люблять пхати в усі тестові завдання, присвячені
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює