Мета проєкту – розповісти про загиблих воїнів не лише як про захисників нашої країни, але й показати їхні життя до війни.

В Івано-Франківську 29 травня у приватній гімназії “Крила”, будівництво та реалізацію якої виконала будівельна компанія “Спілка забудівників”, відбулась презентація проєкту “Живі. Люди-Герої”. Учні гімназії підготували розповіді та створили відеоролики зі спогадами рідних людей про трьох полеглих Героїв – Василя Шаламая, Павла Василіва та Володимира Витошка.

Над реалізацією своєї ідеї гімназисти 5-8 класів працювали понад три місяці. Зокрема, брали інтерв’ю у рідних військовослужбовців, інформує “Галицький кореспондент”.

Збереження пам’яті про Героїв

Тетяна Мосейчук, вчителька історії розповідає, що цей проєкт про Героїв, які з перших днів повномасштабного вторгення вирушили добровольцями і віддали за нас найцінніше – своє життя, мрії, плани, майбутнє.

“І в цьому проєкті ми хотіли розказати про те, якими були ці Герої, яким було їхнє життя, що вони любили, чим займалися. Про тих людей, які були для них рідними, яких вони любили. Якими вони були чоловіками, синами, братами, друзями, хресними й батьками”, – додає вчителька.

Двоє Героїв Павло Василів та Василь Шаламай – це батьки учнів, а Володимир Витошко був хорошим другом вчителів, який багато років працював у дитячому таборі “Смерічка”.

“Людина живе доти, доки про неї пам’ятають. Для рідних їхні Герої завжди живі, вони завжди пам’ятають про них найкращі моменти. І в цих відео вони розповіли про захисників, чим вони займались, що любили їсти, дивитись, гратися з дітьми. Тут показано те, як формується людина. Бо Героями не народжуються, ними стають“, – пояснила назву проєкту Тетяна Мосейчук.

Юліана, учасниця проєкту, учениця 8-А класу ділиться, що цей проєкт був дуже важливим для учнів.

“Адже ми хотіли, щоб наші загиблі воїни, які поклали своє життя заради нашої свободи, залишились у серцях кожного. Було дуже морально важко. І коли я передивлялась відео, емоції нахлинули і дуже хотілось плакати. Бо це вже як наше рідне”, – каже дівчина.

Як зазначають організатори, ця презентація є важливим кроком у збереженні пам’яті про наших Героїв та вихованні молодого покоління у дусі патріотизму та поваги до тих, хто віддав своє життя заради майбутнього нашої країни.

“Коли мій чоловік йшов захищати нас, він поклав на вівтар своє життя. Тому я зараз живу заради того, щоб нести його пам’ять у віки. Я хочу, щоб кожна жінка, яка зараз страждає, мала можливість побачити на екрані світлі спогади про свого коханого і вмикати увечері для своїх дітей. Бо пам’ять зрадлива, діти забувають моменти. І дуже важливо, щоб ми як матері, давали їм підґрунтя для того, щоб вони пам’ятали, як то було. Це дуже важливо не тільки для нас, як для рідних, але й для тих, хто віддав життя. А особливо – для майбутнього покоління. Адже тільки завдяки тому, з яким ритмом у серці проукраїнським будуть зростати наші діти, такою буде наша держава у майбутньому. Та – за яку віддали життя наші хлопці”, – говорить Любов Василів, дружина Героя Павла Василіва, голова громадської організації “Дружини янголів”.

Наприкінці заходу організатори роздали сім’ям полеглих захисників наліпки з QR-кодами, перейшовши за якими, мона переглянути відеоролики про кожного Героя. Їх також можна переглянути на YouTube каналі приватної гімназії “Крила”. 

Василь Шаламай

Народився 5 січня у селі Іваниківка на Богородчанщині. У дитинстві він займався боксом і завжди захищав слабших.

У школі Василь познайомився з дівчинкою Лесею, яка стала коханням усього його життя. Потім була строкова служба у Збройних Силах України, яку він проходив на Донеччині. Після військової служби, Василь з коханою Лесею створили сім’ю, в якій народилися донечка і синочок, яким він дуже радів.

Він був добрим чоловіком і люблячим татком. Він був майстром на всі руки і багато працював, щоб його сім’я була щасливою і мала все найкраще. А ще Василь був справжнім патріотом. Коли розпочалась Революція Гідності, він одразу вирушив в Київ на Майдан, щоб відстоювати європейське майбутнє України.

Він мав багато мрій і планів, але з початком повномасштабної війни все змінилося. 27 лютого 2022 року, не роздумуючи, він добровольцем пішов захищати рідну землю. Був бійцем 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила, воював у гарячих точках на Луганщині. Життя 32 річного захисника Василя Шаламая обірвалось 22 травня 2022 року в боях за місто Золоте Луганської області.

Указом Президента України військовий нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, відзнакою Івано-Франківської обласної державної адміністрації та обласної ради – медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям”, відзнакою міського голови м. Івано-Франківська “За честь та звитягу”, орденом “Хрест Героя” від 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила.

Володимир Витошко

Народився 9 квітня в селі Підгір’я на Богородчанщині. У дитинстві мріяв стати військовим пілотом, навчався у військово-спортивному ліцеї, а згодом – на історичному факультеті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Під час навчання в університеті він став вихователем у дитячому таборі – спортивно-оздоровчому комплексі “Смерічка”. Кожного літа впродовж семи років він приїжджав працювати туди до своїх дітей, а діти з нетерпінням чекали літа, щоб приїхати до нього. Володимир був для них другом і наставником, вони любили його щирість, веселі жарти і справедливість. Для нього ж було дуже важливим навчити дітей любити свою рідну землю.

 
Окрім роботи з дітьми, його великим захопленням були гори і походи. Під час одного з походів освідчився своїй коханій Христинці. Коли почалася повномасштабна війна, Володимир працював за кордоном. Він міг там залишитися і спокійно жити далі. Але в перші ж дні він повернувся в Україну і одразу подався на фронт добровольцем. Був старшим солдатом-стрільцем 109 батальйону 10 гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.

Спочатку обороняв Київщину, потім Донеччину. Там отримав поранення, але це його не зупинило. Трохи підлікувавшись, він повернувся до своїх побратимів. Життя 31 річного захисника обірвалося внаслідок обстрілу 5 листопада 2022 р. поблизу села Яковлівка на Донеччині. Указом Президента України нагороджений орденом “За мужність III ступеня”, відзнакою Івано-Франківської обласної державної адміністрації та обласної ради – медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям”.

Володимир був добрим сином своїх батьків, ніжним і люблячим чоловіком, надійним братом, одним “хресним” для трьох племінників, вірним другом, прикладом для своїх вихованців і душею своєї великої родини.

Павло Василів

Народився 1 жовтня в селі Росільна Богородчанського району. З дитинства він мав загострене почуття справедливості і мріяв стати поліцейським, щоб захищати інших. Свою дитячу мрію він втілив у дорослому житті.

А ще з дитинства батьки його навчили любові до рідної землі і відповідальності за долю своєї країни. З перших днів Революції Гідності, він вирушив у Київ на Майдан. З початком російського вторгнення в 2014 р. він вирішив захищати Україну на сході. Записався в добровольчий батальйон. У війську Національної гвардії воював у гарячих точках на Луганщині. Після важкого поранення він повернувся додому до своєї сім’ї.

Його дружина і діти завжди з нетерпінням чекали на повернення свого Героя. Суворий і мужній боєць тільки переступав поріг свого дому, як ставав тим самим – люблячим чоловіком і татком, який залюбки з ними грався, готував смаколики і подорожував.

Коли почалась повномасштабна війна, він без вагань, не зважаючи на свій стан здоров’я, статус багатодітного батька, став на наш захист. Захищав від російських окупантів спершу Київщину, а потім – Донецьку область. Був командиром 2 відділення 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, і як справжній командир покидав поле бою останнім, прикриваючи своїх хлопців. Життя 47 річного захисника обірвалось 9 червня 2022 року в селі Спірне на Донеччині внаслідок артилерійського обстрілу.

Указом Президента України нагороджений орденом “За мужність III ступеня”, відзнакою Івано-Франківської обласної державної адміністрації та обласної ради – медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям”, званням “Почесний громадянин Івано-Франківська”.

Читайте також: У Коломиї відкрили пам’ятну дошку учаснику АТО Володимиру Лисенчуку

12-та бригада “Азов” запрошує іванофранківців до своїх лав