У виставковій залі КЗ «Калуський музейно-виставковий центр» 11 липня відкрилася виставка робіт українського художника, фотографа, волонтера, старшого солдата – полеглого бійця Олега Дробоцького (позивний Художник) – «Фарби дихають війною».
Народився художник 29 жовтня 1996 року на Тернопільщині. Закінчив відділення образотворчого мистецтва Кременецького педагогічного коледжу Кременецької обласної гуманітарно- педагогічної академії імені Тараса Шевченка, Львівську національну академію мистецтв (2019).
Волонтерив та фотографував у зоні бойових дій. Після навчання підписав контракт із ЗСУ, служив стрільцем-санітаром 67 окремої механізованої бригади ДУК. Загинув Олег 6 березня 2023 року біля с. Оріхово-Василівка на Донеччині. Похований 10 березня 2023 року в рідному селі. Йому було 26 років.
Старший солдат 67 ОМБр ДУК Збройних сил України Олег Дробоцький Указом президента України №148/2023 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (посмертно).
До Калуша виставка «Фарби дихають війною» потрапила за сприяння заступниці директора обласного музею національно-визвольної боротьби ім. С. Бандери Оксани Романів.
Представлені 18 робіт, це олійний живопис на звичайному полотні
Зараз фахівці КЗ «Калуський музейно-виставковий центр» доопрацювують інформаційний супровід експозиції.
Сюжети творів передають те, що, за задумом автора, відбувається в головах поранених бійців. Експозиція поділена на дві частини. Сірі картини, за словами Уляни Закасовської, художниці-реставраторки, написані в період від 2014 року до початку повномасштабного вторгнення, червоні – уже після початку великої війни.
Особливе місце в екпозиції посідає автопортрет, який художник не встиг дописати. Передчуваючи свою загибель, митець передав цю картину своїй сім’ї, перед тим, як вирушити на бойове завдання.
За життя Олег Дробоцький мав лише одну персональну виставку «20/242: Донецьк. Аеропорт», яку побачили у 16 містах України.
Ще три персональні виставки вже після загибелі автора, експонувались у різних містах нашої держави: «Залізо. Крик. Земля» (2023, Ланівці, посмертно); «Два світи» (2023, Тернопіль, посмертно); «Донецький аеропорт» (2024, Тернопіль, посмертно).
У творі Михайла Коцюбинського «Intermezzo» є рядки про те, як герой звістку про повішених заїв стиглою сливою, відчуваючи не гіркоту, а приємний смак у роті. Неможливість відчувати хоч щось інше, бо жах висмоктав з нього всю кров, передається такою деталлю, яку люблять пхати в усі тестові завдання, присвячені
Про хибні уявлення, що Донеччина — суцільне поле бою та випалена земля Журналістів вчать подавати новини гарячими. Втім, життєвий досвід вже навчив мене, що інколи варто дати емоціям охолонути. Видихнути, підібрати правильні слова. Прийдешній рік для Донецької області ознаменувався змінами на фронті, його зсувом вглиб області, а тилові міста, де донедавна панувала умовна тиша, піддались
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює