На це риторичне питання вкотре напрошується відповідь, що не можна. Але навіть якщо припустити, що цей інцидент, спровокований “хлопцями в голубих сорочках”, не мав на меті мою дискредитацію, то питання про громадянську незахищеність перед мусорським свавіллям залишається відкритим. Повірте, дуже неприємне відчуття, коли кілька тупих і зухвалих мєнтів тобі пробують викрутити руки, репетують щось на вухо, погрожують кайданками, а ти не спроможний навіть дати адекватну відповідь, бо це трактуватиметься, як опір працівнику “лівоохоронних” органів… Мене їм не вдалося спровокувати, але мало не бракувало.

Отже, що в сухому залишку станом на зараз:

1. Скаргу міському прокуророві зареєстрував у канцелярії міської прокуратури

2. Скаргу обласному прокуророві (до відома і на контроль) зареєстрував у канцелярії обласної прокуратури

3. Заяву про крадіжку скутера (ймовірно людьми у голубих сорочках) зареєстрував у Пасічнянському райвідділі МВ УМВС

4. У інтернеті розмістив інформацію про конфлікт і провокацію з “лівоохоронцями”

Ще генпрокурору Пшонці зараз надішлю копію заяви для організації належного контролю, дітько з ним, з тими сімома гривнями на конверт  “рекомендований із врученням”. Нехай… 

Чітко домовився зі своїм адвокатом Володимиром Бандурою і пообіцяв, що без нього нікуди не ходитиму, в сенсі – до прокурора, в міліцію і т.д. 

Сумно якось без скутера, звик до нього, але почекаю вже на завершення прокурорського розслідування… Може троха схудну, коли пішки побігаю у “європейському місті з європейськими дорогами”. 

Відразу чесно зауважу, що більшість моїх приятелів і знайомих не вірить у судову перспективу справи “Руслан Коцаба проти Штумпфа і Дземана”, але я вкотре перечитую коментарі до 365 статті Кримінального Кодексу і заспокоюю сам себе: мєнти скоїли злочин! Це є дійсно перевищенням службових повноважень. Як колись одні балаболи колись кричали (а я їм навіть у цьому допомагав  ) “Бандитам – тюрми, Чесним – захист!” Отже, боротьба триває і мусорів треба грати, грати і ще раз грати… 

Для поціновувачів грайливо-епістолярного жанру даю витяги зі своєї заяви. Повністю не розміщую, бо можуть мусори підготуватися проти моїх аргументів.

Дуже вдячний буду за перепост інформації про цю ганебну спробу моєї дискредитації.   Contra spem spero! – Без надії сподіваюсь! (Леся Українка)

А ось моє нашуміле відеозвернення (без цензури): 

 Далі – початок і кінець моєї заяви до прокураторів. Повторюю, що повного тексту зараз не даю, бо навіть тупі мєнти можуть дізнатися, що існує інтернет, і не лишень для того, аби порнуху дивитися…  Але зважаючи на те, що “Галицький кореспондент” і особисто редактор Сергій Борис терплять вже стільки часу мій блог, то даю тут трохи більше, аніж загалом у інтернеті! 

 

                                                          Прокурору м.Івано-Франківська

                                                                               Дем`янику В.Д.          

                                                                 76000 м.Iвано-Франківськ

                                                                 вул.Гаркуші, 15

                                        Копії :                Прокурору Івано-Франківської області

                                                                        Каліфіцькому О.В.

                                                              Генеральному прокурору України

                                                              Пшонці А.К.

             

                                                             гp.Коцаби Руслана Петровича

                                                                  власкора телеканалу ZIK у

                                                                  Івано-Франківській області

                                                              ____________________________  

                                                                   76000 м.Івано-Франківськ

                                                                    вул. Кармелюка 2 кв. 

С к а р г а

на незаконні дії працівників міліції – державтоінспекції

Панове прокурори. Звертаюсь до вас для того, аби нагадати, що згідно ст.3 Конституції України Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
 Судячи зі всього, вказані основні цінності визнаються, але певно хіба президентом, а не державними чиновниками та представниками міліцейських структур. Смію стверджувати, що для таких українських працівників міліції, як сержант І.Штумпф та прапорщик І.Дземан з Івано-Франківського міського ДАІ, вказані слова – пустопорожній звук.

ґґґґґґґґґґґґґґґґґґґґ  (тут ми упускаємо, прокурор чи суддя їм розкаже!) 

… Я не знаю, чи ця машина мала право там перебувати, чи обслуговувала вона закріплений за екіпажем маршрут, не знав, хто на той момент перебував у салоні автомобіля. Транспортний засіб, не вмикаючи фар, під`їхав до в`їзду  в двір і зупинився. З нього вийшов працівник міліції і попрямував до мене. І тут почалось все те, що називається діями міліції «всупереч».

Всупереч Закону України «Про міліцію», всупереч Конституції України, всупереч взагалі здоровому глузду. Одним словом, «провокація та незаконні дії». На той час я вже зліз зі скутера.

                        Згідно ст.2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів.

                        До мене підійшов працівник міліції і запитав спокійним голосом, не відрекомендувавшись: «Ти чого від нас тікаєш? Давай права і документи на скутер. Кому він належить?». Я спокійно відповів, що скутер належить мені на правах приватної власності і спокійно показав документи на скутер. Несподівано цей нервовий працівник міліції вихопив у мене з рук документи на скутер разом з водійськими правами.

Далі він сказав, що я ще довго ходитиму, забираючи їх в ДАІ. Чесно кажучи, мене така зухвала і брутальна поведінка працівника міліції та його хамство обурили. Я став голосно розмовляти з працівником міліції і вимагати, щоб той повернув мені документи, адже я жодного пункту Правил дорожнього руху не порушував і громадський порядок також мною порушений не був, перебував я у тверезому стані. Тоді працівник міліції покликав з міліцейської машини свого напарника. Його я впізнав, оскільки знаю, що прізвище цього працівника Ігор Дземан, він працівник міського відділу ДАІ. Інший працівник, що підійшов до мене першим (тепер вже знаю, що його прізвище Штумпф Іван) наказовим тоном запропонував сісти до них в автомобіль і їхати з ними на освідування.

Я відмовився, оскільки був тверезий і запропонував міліціонерам пройтись пішки до наркологічного диспансера, якщо вони наполягають на моєму освідуванні, адже це поряд, за 200 метрів від будинку. Вони відмовились і стали наполягати, щоб я обов`язково сідав у їхню машину. Всі ці крики чули багато мешканців будинку, сусіди. Мені було соромно за таку поведінку працівників міліції, адже вони зобов`язані охороняти громадський порядок і спокій, а не провокувати громадян на незаконні дії.

                        Один з них запропонував другому одягнути мені наручники, хоч будь-якої загрози, внаслідок нашої розмови на вулиці, життю чи здоров`ю громадян або життю міліціонерів-даїшників не виникало – в розумінні, як це передбачає ст.12 того ж таки Закону України «Про міліцію».

                      Слава Богу, вони мені наручників не спромоглися одягнути, але оскільки я вирішив, що не відчував за собою будь-якої провини, проїхати з людьми в голубих сорочках на освідування. Жодних прав ні Дземан ні Штумпф мені не роз`яснили, тим самим порушивши мої Конституційні права, зневажили вони і моє право мати захисника – примусово доставили на освідування, що для мене, як для особи, яку знають тисячі громадян у місті Івано-Франківську є принизливим фактом. (далі пропускаємо   )

  І нарешті кінцівочка моєї заяви, гідна свого жанру: 

То скажіть мені, панове прокурори, які наглядають за дотриманням законів цими психічно неврівноваженими (інакше не назвеш!) українськими міліціонерами Штумпфом та Дземаном, – як ще можна охарактеризувати їхню ганебну поведінку? Чи не є службовим злочином перевищення ними своїх службових повноважень, внаслідок чого моїм законним правам було завдано істотної шкоди?Повернувшись після медекспертизи у двір будинку, я не звернув уваги, чи є там скутер, бо був дуже схвильований. А відсутність власного скутера виявив лише 09.09.2012 приблизно о 21.30 год. Вважаю це не тільки зазіханням міліції на мої права, а й прямим порушенням ними ст.41 Конституції України, що проголошує право приватної власності непорушним.
Вимагаю негайно призначити та провести ретельну перевірку з приводу викладених мною у заяві фактів, порушити відносно названих працівників міліції кримінальну справу та притягнути їх до передбаченої законами України карної відповідальності. Крім того, прошу вжити заходів щодо повернення належного мені майна та незаконно вилучених водійських прав. Прокурору області та Генеральному прокурору України мою скаргу направляю до відома та організації належного контролю. Про результати перевірки прошу окремо мене повідомити листом.
Додаток: копія Акту щодо результатів медичного огляду на 1 аркуші
10/09/12 / Руслан Коцаба /

 P.S. Зверніть увагу на кумедні сіоністсько-арійські прізвища мусорів… То їх так спеціально допарували, для сміху, чи співпало? 

 

А ось і відео з мєнтом Дземаном, помилуйтесь красюком, починаючи з третьої хвилини: