Найчастіше у Франківську змінюють ім’я і дуже рідко – по батькові. Таким чином люди завершують певні пережиті історії, проявляються по-новому чи просто їм так комфортніше. Тим паче офіційна процедура не складна, без затяжних «паперових» тяганин. Хоча змінити ім’я в паспорті можуть дозволити далеко не всім, пише Галицький кореспондент.

Птаха

Франківка Ольга Птаха вирішила змінити прізвище після розлучення – з чоловіковим «Андріяшко» вже почувалася некомфортно. Таким чином хотілося остаточно від’єднатися і завершити цю історію з минулого.

«Це не була помста чи бажання зробити на зло колишньому чоловікові, –  пояснює франківка. – В заміні прізвища вбачала ще один фрагмент до власної цілісності у новому житті».

Однак до дівочого прізвища Ольга не мала бажання повертатися. Каже, чітко усвідомила, що вже давно не асоціює себе з ним. Жінка міркувала, аби обрати якесь прізвище зі свого роду, наприклад, бабусине дівоче. Але теж не відгукнулося – не хотілося аж так занурюватися в родову гілку.

«Для мене це не просто змінити запис у паспорті, це дуже глибинний внутрішній процес, – пояснює Ольга. – Можливо, важливий і для всього мого роду загалом. Адже розлучившись із чоловіком, я вчинила не так, як жінки мого роду, а по-новому, по-іншому. Певним чином начебто переписала родовий сценарій».

Прізвище «Птаха» спало на думку майже одразу, і дуже озвалося внутрішньо.

«У мене навіть багато брошок – пташки, – усміхається Ольга. – У своїх поезіях теж часто згадувала образ птахи. Для мене це про внутрішню свободу, сміливість і чесність з собою. Тобто це рішення вже давно визріло в мені, а офіційна зміна прізвища просто стала зовнішнім обрамленням того, що всередині мене».

Спершу Ольга планувала змінити прізвище лише в соцмережах, в щоденному житті – не хотіла тяганини з документами. Та потім зрозуміла, що все ж для неї важливо, аби внутрішні кардинальні зміни матеріалізувалися і на офіційному рівні.

«Насправді не такий страшний вовк, як його малюють, – розповідає франківка. – Приблизно через два місяці після подачі заяви я вже мала оновлені документи на руках: паспорти український і закордонний, ФОП, водійське посвідчення. При чому ніяких клопотів не було: все цивілізовано, вчасно і без нервів. Наша система розкішна в цьому плані. Донька навчається у Франції, тому маю з чим порівняти. Там уся ця процедура затягнулася би, певно, на роки поневірянь».

Коли Ольга вперше взяла до рук свій паспорт з новим прізвищем, каже, що відчула, ніби починає інше життя, з іншою «прошивкою».

«Відчуття схоже, наче ти кардинально змінила зачіску, але це значно глобальніше, – сміється жінка. – Мені було якось дуже спокійно і радісно від того, що ніби нарешті стала собою. Такою, як є саме зараз, на цьому етапі життя».

Не всі можуть змінити ім’я

Українське законодавство не обмежує кількість змін імені, прізвища чи по батькові. Починаючи з 16 років, людина має право робити це на власний розсуд. Проте за згодою батьків можна і з 14-річного віку. Називати причину зміни імені не потрібно.

Найперше необхідно з пакетом документів і відповідною заявою звернутися у відділ державної реєстрації актів цивільного стану. Там її мають право розглядати до трьох місяців, хоча, як правило, все відбувається значно швидше.

Протягом цього часу документи перевіряють, зокрема, надсилають до відділку поліції.

Не всі можуть змінити ім’я. Відмовлять тим, стосовно кого здійснюється кримінальне провадження або якщо людина перебуває під адміністративним наглядом; тим, хто має судимість, яку не погасили чи не зняли в установленому законодавством порядку; стосовно кого існує офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку.

Після процедури доведеться змінювати всі документи у всіх інстанціях: паспорт, ідентифікаційний код, банківські реквізити тощо.

За послугу зміни імені треба оплатити держмито – 5 гривень 10 копійок, а якщо людина захоче повторити процедуру, то заплатить 51 гривню.

Як повідомила начальниця відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківську Леся Семченко, найчастіше у Франківську змінюють прізвище і дуже рідко – по батькові. Здебільшого – жінки. Загалом від початку 2024 року по серпень включно склали 105 таких актів. Тоді як за аналогічний період торік було 76.

Найчастіше змінюють імена на більш рідкісні або старовинні, наприклад, Меланія, Варвара, Неоніла тощо. Для декого важливу роль відіграє навіть одна літера, до прикладу, змінюють з «Ірина» на «Ірена», із «Зіновія» на «Зеновія».

Анна-Сабіна

«Мені завжди не подобалося моє ім’я, – каже франківка Анна-Сабіна Ружицька, яка ще 14 років тому змінила і ім’я, і прізвище. – Під час хрещення мене назвали Анною, але вдома називали Галиною. Прізвище теж не сприймала. У дорослому віці зрозуміла – мені настільки некомфортно з цим ім’ям і прізвищем, що треба змінити». 

Ім’я Сабіна має польське походження. Так звали покійну бабусю. Нове прізвище теж її – Ружицька. Хто знав цю жінку, не раз казали, що внучка має такий самий характер. Бабуся багато пережила: під час війни втратила восьмеро дітей, 10 років чекала чоловіка з тюрми, переховувала євреїв.

Батьки досі не прийняли нового імені. Кажуть: «Сабіна у нас в родині лише одна. І це була твоя бабуся».

Багато знайомих спершу теж негативно сприйняли. Тим паче в ті часи на зміну імені рідко хто зважувався. Однак Анна-Сабіна різко і категорично заборонила звертатись попереднім ім’ям.

«Дехто досі називає Галиною, навіть попри те, що я кожного разу нагадую, – продовжує франківка. – Нічого з цим не можу вдіяти. Але я просто не відгукуюся».

Анна-Сабіна каже, що після зміни імені у житті не відбулося якихось кардинальних змін, як про це часто розповідають, зате вона почувається значно комфортніше.

«Вау-ефекту не було, але я відчула, як зробила те, що давно мала зробити, – каже жінка. – Так ніби нічого не змінила, а просто прийшла до того, ким я є насправді».

 Справжнє «я»

Психотерапевтка Уляна Андрусів говорить, що рішення про зміну імені завжди свідчить про внутрішню трансформацію, зміну ідентичності або її розширення. Тобто людина бачить себе абсолютно по-новому і хоче це показати світові.  

«Зміна прізвища – це своєрідний вихід за рамки власної родової системи, сімейної належності чи роду чоловіка, – пояснює Уляна Андрусів. – Або ж таким чином проривається справжнє «я», яке перебувало десь під завалами родових сценаріїв чи певних власних обмежень».

Якщо йдеться про зміну по батькові, то тут більше про рід. Можливо, заперечення стосунків з рідним батьком, чи образа на нього.

Аурелія

«Одного дня я просто зрозуміла, що більше не Оля», – сміється франківка Аурелія Боляк.

Таке усвідомлення прийшло до жінки після різних психологічних та розвиваючих практик.

Нове ім’я Аурелія їй наснилося, і дуже сподобалося звучання: «Мені хотілося постійно вимовляти це ім’я». Латинською воно перекладається як «золотий», властиве для іспаномовних країн. І за збігом Аурелії завжди подобалася іспанська мова, намагалася вчити її. Окрім цього, франківка дізналася, що існувала цивілізація з назвою Аурелія, яка генерувала знання про пробудження жіночності. І це була ще одна дивна випадковість, адже Аурелія Боляк уже багато років займається жіночими практиками.

«На початках були в моєму оточенні люди, які все одно продовжували називати Ольгою, – розповідає жінка. – Хоча я пояснювала, наскільки це важливо і принципово для мене. З декотрими довелося навіть обірвати стосунки».

Аурелія вже звикла, що люди часто звертають увагу на її ім’я, роблять компліменти, дивуються, захоплюються, розпитують.

Чоловік Аурелії майже одразу і навіть з добрим гумором прийняв зміни: «Ти мене можеш здивувати хіба тим, що перестанеш дивувати».

Вона не змінювала ім’я в паспорті, але зараз починає над цим замислюватися – аби синхронізувати внутрішнє самовідчуття з власним проявом у соціумі. 

Наталя МОСТОВА