Ще одну операцію з відновлення слуху провели у відділенні мікрохірургії ЛОР органів обласної клінічної лікарні. Про це розповіли на сторінці медзакладу.
В 11-річного хлопчика погіршується слух. Лікарі припускають, що це прояви отиту, проте після огляду розуміють, що барабанна перетинка без патології. Врешті аудіометрія вказує, що в середньому вусі є перешкода для нормальної роботи ланцюга слухових кісточок.
«Для нас, лікарів, це підстава до роздумів: або дитина народилася з вродженою аномалією слухових кісточок, або це наслідки отиту, який все зруйнував. Було навіть припущення про отосклероз, але в 11 років це майже неможливо», – пояснює отохірургиня Олександра Гусакова.
Лікарі беруться за операцію, адже іншого методу діагностики в цьому випадку немає.
Хлопчикові проводять тимпанотомію.
Під час операції хірурги відкривають барабанну порожнину і під мікроскопом оглядають кожну слухову кісточку.
«Ми одразу побачили відсутність майже 2/3 однієї зі слухових кісточок – ковадла. Ланцюг зруйнований – слуху нема», – розповідає Гусакова.
Спочатку виникло припущення, що це вроджена аномалія, але згодом у передніх відділах порожнини лікарі виявили холестеатому – псевдопухлину, яка руйнує кісткові структури і є ускладненням отиту. У випадку Антона холестеатома ніяк не проявлялася, а перетинка виглядала цілком нормально. І якби не оперативне втручання, то холестеатома далі б руйнувала вухо і вийшла би за його межі.
Олександра Гусакова підкреслює командність у цій роботі й важливу роль кожного учасника операційної бригади: асистента Володимира Кудерського, анестезіолога Романа Костирко, операційної медсестри Наталії Петренко.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи