Коли живеш у гірському селі і до найближчого міста аж 30 кілометрів, то доводиться шукати способи заробітку. Як 25-річна прикарпатка Світлана Михайлів з села Липовиця Спаської громади ліпить вареники, пече пончики і пиріжки та продає їх, вона розповіла “Галицькому кореспонденту”.

Жінка зараз перебуває у декретній відпустці. Оскільки живе у віддаленому гірському селі, то знайти роботу у цій місцевості вкрай важко.

“Я подумала, якщо сиджу зі своїм 1-річним синочком вдома, то чому б не спробувати свою справу і заробити копійчину, – говорить пані Світлана. – Грошей завжди не вистачає, живемо в основному за рахунок господарства, яке утримую. Я почала ліпити вареники, пельмені, пекти пиріжки та пончики і пропонувати їх через інтернет. Люди писали, телефонували, а я передавала автобусом ці смаколики у місто”.

Молода жінка каже, що завжди любила працювати з тістом і відчувала, що воно також любить її і завжди вдається. Спочатку ліпила вареники та пельмені для своєї сім’ї та родини, знайомих, а зараз у неї немалий список любителів домашніх страв із групи у соцмережі. Найчастіше її покупцями є люди, які працюють весь день і їм не вистачає часу на приготування домашньої їжі. Тому у Світлани в морозильній камері завжди є по кілька кілограмів пельменів, вареників із різними начинками і про запас.

Попит на її продукцію зростає, тому прикарпатка розширила свій асортимент. Тепер в неї можна замовити домашні голубці, пончики з різними начинками (мак, згущене молоко, халва, варення), чебуреки, млинці з м’ясом, ліниві пиріжки з сиром чи м’ясом, твердий плавлений сир, бринзу, сир кисломолочний, сметану і молоко.

“Я утримую в господарці корову та свині, – ділиться прикарпатка. – Тому завжди для приготування використовую натуральні продукти, які не лише покращують якість моєї випічки та виробів, але й економлять мої кошти. Яйця, молоко, сир, м’ясо на пельмені та котлети – це все своє, домашнє”.

Світлана зізналася, що відчувала осуд та негативне ставлення своїх подруг та знайомих до такого способу заробітку. Але не звертає уваги, бо нічого у своїй праці погано не бачить. Каже, що вареники люблять їсти у кожній родині, а ліпити не всі хочуть. Тому й пропонує людям домашні, які є кращою альтернативою напівфабрикатів та в яких може ще щось міститися, окрім зазначеного на упаковці. Має жінка і постійних замовників, які “підсіли” на смачну домашню їжу. Переконує, що ніколи не ділить продукцію “для себе” чи “на продаж”.

“Дякую своїм замовникам, які купують мої смаколики, – підсумовує жінка. – Цим вони мені допомагають вижити у нелегкий час. Частину зароблених коштів завжди стараюся віддати на збори для ЗСУ. Розумію, що завдяки їм можу жити і поратися по господарству та купити іграшки чи одяг для синочка”.

Мар’яна ЛОКАТИР