Ні, це не міліціянти, не проститутки, не лікарі, і навіть не наркомани. Їхня робота проста і тиха. Можна сказати, невинна. Вони наклейники афіш. Мабуть, так мала б звучати назва цієї професії. Робота є завжди і помірно. Всякі концерти тощо. Особливо насичену зайнятість вони здобувають з підходом виборів. О, це, я вам скажу, благодатна пора. Пора жнив?

І от. Мій товариш має певний досвід у цьому занятті. Каже, найкраще робити цю тиху справу пізно ввечері. Поблизу півночі. Або рано-вранці. Коли на вулицях нема людей, і не дивляться на тебе, як на… Коли не дивляться на тебе.

Працювати добре в парі. По-перше, тому що один афішку тримає, інший — наносить клей. По-друге, легше відбиватися від міліціянтів, проституток і наркоманів. Бо йнакше можна перетнутися ще й з лікарями. От. Зазвичай, штаби партій чи кандидатів розподіляють наклейників по вулицях. І ви мусите заліпити всю вулицю. Тотально. Таке своєрідне зомбувння. Обов’язково заклеювати рекламки інших кандатів, щоб їхні фізії не зринали поряд. Бо міркування в електорату такі: пацан рекламується, значить хоче перемогти. Значить йому треба цю перемогу.

Хоч, насправді, це жахливе дикунство. Ви клеєте цю муру на відповідні тумби, на цементні стовпи, на стіни житлових будинків, на двері під’їздів, на паркани, якими обгороджені будівництва…

На Заході, каже товариш, все совсім інакше. Скажімо, вздовж вулиці, кожних п’ятдесят метрів розташовані відповідні щити. На кожному анонс того чи іншого заходу. Але не одного і того ж, а різних. І ти ідеш чи їдеш, і знайомишся з інформацією. “А як же з політичною рекламою?” — запитав я. “А в них нема потреби рекламувати свої обличчя, — відповів товариш. — Вони вибирають за конкретні дії того чи іншого кандидата”.

Гарно там на заході, але, якби в нас не було політичної агітації, то щоб робили наклейники афіш? Чи була б така професія? А, знаєте, буває цікаво. Якщо професійний наклейник йде містом, то може впізнати хто саме приліпив ту чи іншу афішу. У кожного професійного наклейника є свій авторський знак, який він наносить клеєм на зворотню сторону плаката. Коли клей висихає — виступає знак. Емблема мого товариша Толіка — кількакутна зірка.