Попит великий, а працювати нема кому. Ветерани війни мають можливість всього за 10 занять опанувати основи професії взуттєвика, адже вперше за останні 17 років таке навчання відновлюють в Івано-Франківській області.

Після курсів ветерани зможуть відкрити власну справу, на якій не зароблять мільйони, але цілком зможуть прогодувати себе і свою сім’ю, пише Галицький кореспондент.

Як розповідає директорка Центру професійно-технічної освіти №1 Наталя Когуч, професії взуттєвика в закладі навчали ще з 70-х років минулого століття, але останні 17 років опанування цього фаху призупинили – через брак попиту серед учнів. Тобто протягом цього часу ніде на Прикарпатті не готували таких фахівців.

Та оскільки і в Івано-Франківську, і в області давно назріла потреба у спеціалістах з ремонту і пошиття взуття, цьогоріч вирішили відновлювати навчання. Стартують з короткотермінових модульних курсів, де вивчатимуть поки найпростіші навики – дрібний і середній ремонт взуття: підклеїти підошву, прошити, замінити бігунок чи підбори, поміняти накладки на підбори тощо.

«Багато наших випускників цієї спеціальності давно повідкривали свою справу, але все частіше нарікають, що нема кому працювати, – каже Наталя Когуч. – Хтось виїхав за кордон, інші воюють, але основна причина в тому, що просто немає вивчених майстрів. Постійно до нас зверталися підприємці, аби в закладі знову почали готувати взуттєвиків».

Можливостей багато

Як розповідає директорка, коли з’явилася ідея запрошувати військових на курси, її дуже підтримали і в «Домі Воїна». Адже ця спеціальність може стати вигідною можливістю для ветеранів, які з різних причин хочуть змінити професію. Особливо ті, хто отримав на війні травми, зокрема нижніх кінцівок. Адже робота взуттєвика вимагає лише посидючості, відповідних знань, механічної роботи, трохи творчого підходу і бажання працювати.

За словами керівника курсів, майстра виробничого навчання Василя Шеремета, відкриття власної взуттєвої майстерні не потребує значних вкладень. Можна вкластися приблизно в 30 тисяч гривень, включно з вартістю оренди невеличкого приміщення. Йдеться про майстерню, де виконуватимуть базові операції.

На курси запрошують усіх охочих, але саме для ветеранів війни участь безкоштовна. Навчання розраховане на 10 занять протягом п’яти тижнів. Розпочнеться, коли наберуть групу щонайменше з п’яти людей. Наразі вже є троє, з яких двоє – ветерани. По закінченні учні отримують сертифікат і подальший супровід – майстер запевняє, що випускники і після курсів зможуть звернутися по консультацію чи допомогу в роботі.

«Можливо, військовий зараз перебуває у Франківську на реабілітації і хотів би опанувати такі знання, – каже директорка. – Він так само може доєднатися, адже курси короткострокові. Та й розклад складемо такий, аби був зручний для всіх».

Якщо після цих курсів буде бажання розвиватися в професії, в навчальному закладі організують більш поглиблені короткотермінові курси за різними модулями.

«Наші учні, які колись починали з невеличких взуттєвих майстерень, зараз доросли до сервісних центрів, де можна навіть валізу полагодити, – додає майстер. – Якщо спеціаліст хоче розвиватися в керунку взуттєвої справи, то можливостей багато. А чим більше вмієш, тим більше можеш і заробити».

Не тільки накладки поміняти

Василь Шеремет працює у взуттєвій галузі понад 30 років, має власну майстерню і головне – постійно розвивається у справі, тому ділитиметься з учнями і теорією, і практичним досвідом.

«Часто люди недооцінюють професію взуттєвика. А насправді тут є що вчити, – каже майстер. – На сьогодні на ринку є величезна кількість матеріалів, зокрема, імпортних, і їх треба вміти правильно скомпонувати. Наприклад, до кожного виду підошви треба застосовувати лише відповідний клей – інакше толку не буде, з часом підошва почне відставати».

Обладнання в майстерні закладу хоч і давнє, але цілком виконує всі необхідні операції: фрезерує, шліфує, облагороджує тощо. Якість обробки – чудова. Всіма матеріалами учнів також забезпечать.

«Ця професія зараз дуже потрібна, – продовжує Василь Шеремет. – З власного досвіду кажу, що багато людей тепер хочуть реставрувати своє брендове взуття, адже воно зношується чи деформується. Реставрація не коштує величезних грошей, а взуття – як нове. Або часто хочуть «підігнати» нове взуття під себе, бо стопи мають певні фізичні особливості. Взуттєвик може робити багато цінних послуг, а не лише поміняти накладку на підбори. Попит є і немалий. Тим не менше вже не одна взуттєва майстерня в Франківську закрилася лише через те, що немає кадрів. Навіть у сусідніх областях дуже бракує взуттєвиків».

Додаткову інформацію щодо курсів можна отримати у “Домі воїна” в Івано-Франківську, або звернутися безпосередньо в Центр професійно-технічної освіти №1, що на вул. Тисменицька, 246.

Наталя МОСТОВА