Це не відкриття нових істин, а лише повторення й так ніби відомого. Попри те, завзято проігнорованого. Бо є всеосяжна любов. Цією любов’ю є Бог. Бог створив усе, і ми все повинні любити. Не можна ненавидіти людину і не можна вбивати для розваги пташку.

Мій товариш Степан – патріот. Він молодий поет, який захоплюється Стусом і націоналістичними ідеями. Степан живе у Києві, а тому будь-які патріотичні висловлювання від будь-кого – милі вуху. Це ми, в Галичині, розуміємо, що мало кого з «вишиванок» можна сприймати серйозно, бо їхні візерунки і говоріння – лише антураж. А Степан вірить.

Віра мого товариша проста і щира. Вона дозволяє йому відвідувати університетські пари у вишиванці і відповідати на запитання: «А яке сьогодні свято?» словами: «Та нема ніякого свята, просто мені так подобається».

У комплекті з вишиванкою йде українська музика, література і, звісно, політичні погляди. Степан не може не знати тез, з якими виступають ті чи інші політики. Але може не знати, наскільки ці тези спекулятивні і голослівні. Ба більше – провокативні. Ще прикріше, що до цього долучаються й люди мистецтва.

І от у нещодавній полемічній розмові на суспільно-політичну тематику Степан цитує безсумнівного авторитета, знаного культурного діяча Андрія Середу. Того самого вокаліста чудового рок-гурту «Кому вниз», який безвідповідально розкидає пафосні і категоричні висловлювання, штовхаючи «молодих віруючих в Україну» на хибний шлях.

Я спеціально знайшов у Мережі відео, щоб дослівно процитувати музиканта. Його коментар був пов’язаний з подіями дев’ятого травня у Львові, де виникли сутички між прихильниками і противниками відзначення цього дня. «Якщо такі істоти заважають, то їх треба бити. Це не люди. Ми ж не звертаємося до тарганів ввічливо і випитуємо, якою мовою вони спілкуються. Ми просто їх глушимо, чавимо, і так воно має бути!» – наголосив Середа.

Я нікого не захищаю. Але мені йдеться про методи і підхід. І тут треба згадувати про всеосяжну любов. Вона є до всього. Якщо до чогось її нема, то її нема взагалі. Ми лише уявно розподіляємо, що щось любимо, а щось ні, бо людині потрібна якась класифікаційна ілюзія. Ніби вона щось знає і розуміє, а відтак може це структурувати.

Не можна чавити тарганів. Якщо ти не хочеш їх мати у себе в домі, створи такі умови, щоб їх не було. Якщо вони вже є, то лише ти в цьому винен. Цей підхід можна спроектувати на ширшу модель. Якщо ти не хочеш когось бачити у своєму домі чи своїй державі, організуй все так, щоб небажаних не було. Якщо ж вони є – люби їх. Бо не може одночасно бути любов до України і ненависть до москалів чи жидів. Бо такою була метафора Середи. І якщо ти не любиш тарганів, ти не любиш України.

Під кінець розмови ми зі Степаном таки знайшли порозуміння. Ще й став у пригоді цікавий фільм про життя і діяльність Махатми Ганді. Той наочно показав, як можна перемогти мирно.

 

Василь Карп’юк,

журналіст, поет