Якось

ГУСИ

Особисто не перевіряв, але у нас і не таке трапляється. Є в нас хутори, де люди похилого віку живуть так, як жили ще до царя. Діти їдуть у місто, там одружуються, а до бабусь приїжджають у відпустку. І ці знуджені бабусі не знають, чим би дорогих дітей зустріти, і в цьому пориві роблять трудові подвиги. Так о, одна з таких бабусь, по-перше, тримала двадцятеро гусей, а по-друге, в сезон збору винограду (це коли він вже поспів, але ще не зібрали) поставила бродити кілька бутель вина. Спочатку вино бродить разом з виноградом, потім виноград треба вибрати і викинути. Оскільки бабуся вже досить старенька, то вибраний виноград не повезла викидати за село, а витрусила його в наїжджену колію за парканом (сусід проїде трактором – і по справі). Покрутилася по господарству, сюди-туди, пора гусей годувати. Дивиться – всі гуси здохли! Всі двадцять! Вигодовувала, доглядала… Що робити, сидить бабусяа, плаче, обскубує гусей, хоч на подушку доньці пір’я надре. Обскубала, сіла на ґанок гусячий пух перебирати. Голову понурила, по боках не дивиться. І тут син на «Жигулях» приїжджає, вино пробувати. «Мамо, – каже, – що це за чудо у тебе по дворі ходить?» Словом, дивитися на двадцятьох повністю лисих гусей з’їжджалися з усієї області. Зв’язок між виноробством і птахівництвом проведіть самі.

Колись

CИГНАЛІЗАЦІЯ

Після Другої світової війни британський уряд заявив про скасування свого протекторату в Палестині. Війна виснажила ресурси британців, і вони втомилися бути посередниками у складних відносинах між арабами і євреями. Для євреїв, які живуть у Палестині, було очевидно: як тільки британці підуть, почнеться війна з арабами. Єврейська підпільна організація «Хагана» почала створювати запаси зброї. З самою зброєю проблем не було, а ось боєприпаси були в дефіциті. І британська адміністрація забороняла їх виробництво в Палестині. Тому «Хагана» вирішила відкрити секретний завод з виробництва боєприпасів в Кібуці, за 24 км від Тель-Авіва. Невеликий завод розташували у підвалі під будівлею пральні. Пральня забезпечувала легенду робочим, а шум від пральних машин заглушував звуки з підвалу. Використовуючи польські контрабандні верстати, завод почав штампувати 9-міліметрові патрони для пістолета-кулемета STеN. Секретність дотримувалась дуже суворо. Ховатися потрібно було не тільки від арабів, а й від британців. Все ускладнювалось тим, що поруч розташовувався табір британської армії і солдати приносили свої речі на прання. Заходили вони і просто випити пива. Кілька разів через несподівані візити британців завод був на межі викриття. Допомогло пиво. Британські офіцери скаржилися, що воно занадто тепле. Кібуцники запропонували: «Коли ви наступного разу зберетеся прийти, зателефонуйте нам – ми поставимо пиво для вас на лід». Пивна сигналізація спрацювала чудово: британські офіцери ніколи не з’являлися без попередження, що дозволило заводу виробити більше двох мільйонів патронів.

 

І взагалі…

Одного разу учень прийшов до вчителя і запитав: «Учителю, чим розумна людина відрізняється від дурня?» Був тихий сонячний ранок. Учитель пив зелений чай і був поглинутий роздумами про вічне. Однак заради учня він відставив піалу з недопитим чаєм, перервав свої роздуми, встав і повів учня за собою. Він привів його до гори, до того її схилу, де нещодавно був невеликий обвал. Біля підніжжя гори лежало каміння різної величини. Вчитель сказав учневі, щоб той відніс все каміння на вершину гори. Каміння було багато, і учень тягав його цілий день, а вчитель сидів у тіні дерева і читав працю великого філософа Та Ну про суттєві відмінності між оплеском однією правою і однією лівою долонею. Учень дуже втомився, але до заходу сонця він нарешті переніс все каміння. Він підійшов до вчителя, сповнений гордості за виконану роботу і запитав: «Учителю, тепер я можу отримати відповідь на своє запитання?» – «Ні, – похитав головою учитель, – ти ще не готовий». – «А навіщо я тягав це каміння?» – «Ось, – підняв учитель вказівний палець. – Розумна людина поставила б це питання до того, як почне їх тягати».