Україна має доволі непросту й цікаву історію.

Її унікальні звичаї, традиції та культура заслуговують чималої уваги.

Галицький кореспондент продовжує ділитися цікавими фактами про нашу країну.

Різдвяна зірка стала символом перемоги світла над темрявою, дороговказом, що скеровує на правильний шлях. Вона сповістила трьом волхвам про народження Христа. А ще є обов’язковим атрибутом колядників, які несуть вістку про народження Спасителя.

Звичай співати різдвяних пісень із зіркою в Україні вперше зафіксований у 1680 році в містечку Стара Сіль. Ця традиція прийшла до нас від поляків і чехів, де хлопчики-христослави в образах Трьох Царів обходили помешкання, вітаючи людей з Різдвом. З міст ця традиція поширилася на села.

Завжди зірку несе найповажніший чоловік у гурті – Звіздар.

Різдвяні зірки в Україні – переважно восьмикутні. Робили їх з обруча від решета (обичайки) і дерев’яних планочок. Прикрашали кольоровим папером, стрічками, дзвониками, китицями. У центрі прикріплювали образок Різдва або Богородиці з Немовлям.

Колядницькі зірки виготовляли в усіх регіонах України – від Карпат до Дону. На Гуцульщині й Бойківщині їх носили на коротенькому держаку, називали «вертепом». На Надсянні звізди могли налічувати до 50 рогів. Традицію надсянських зірок зберіг і розвинув художник Володимир Шагала (1919 – 2001), депортований з села Клоковичі (нині територія Польщі). Сьогодні його справу продовжує народний майстер Богдан Новак, уродженець села Мацьковичі (також Польща).

2022 року традицію носити зірку внесли до переліку культурної нематеріальної спадщини України. Після колядування колядницьку зірку розбивали: «Щоб дух звіздарський розходився по селі». Вважали, якщо дівчина чи хлопець встигне схопити ріжок, то цього року обов’язково одружиться.

До теми: Дідух – символ урожаю, добробуту, багатства та зв’язку із пращурами.